''Наталка Полтавка" є проста українська дівчина Наталка. За деякий час до початку дії п'єси вона з матір'ю переїхала до села із Полтави, але тут, у селі, її вже знають як добру, роботящу і чесну дівчину. "Золото, а не дівка!" — так характеризує Наталку виборний і додає, що вона своєю працею утримує і себе, і свою матір. Звичайно, що така гарна й красива дівчина привертає до себе увагу парубків. Але всім вона відмовляє, бо чекає повернення із мандрів свого коханого — Петра.Вже з першої появи Наталки читач розуміє, що перед ним — яскрава особистість, дівчина розумна й щира. Вона дає гідну відповідь на залицяння хитрого "юристи" возного Тетерваковського, підкреслюючи, що все її багатство — це добре ім'я. Ось як каже про себе сама героїня: "Небагата я і проста, но чесного роду, Не боюся прясти, шити і носити воду". Наталка усвідомлює власну гідність і не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього поступатися власним щастям. Але дівчина любить і свою матір, а тому заради її спокою погоджується одружитися з нелюбом. Але ця згода не може примусити Наталку відмовитися від кохання. І коли Петро, нарешті, повертається, саме Наталка виявляється здатною на рішучі дії — їй, за її власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою возного.
В Україні є свої звичаї святкування весілль.Кожна родина хоче найкраще весілля.В нашій сімї було все так...Ми приїхали до нареченої щоб допомогти.Порозвішували перепони...Тим часом наречена вже зібралася.Десь о 9 годині приїхав наречений.Щоб забрати свою кохану йому потрібно було пройти всі перепони,сказати 10 слів про наречену.Зайшовши до хати наречений повинен здогадатичя в якій коробці лежить друга туфелька коханої.Потім за наречену просили викуп.Забравши вже майже жінку вони поїхали до РАКСУ.Потім на фотосесію.На 16 годину до ресторану.Там були веселощі,розваги,естафети,різні побажання молодим.Потім з нареченої зняли фату,як символ прощання з дівоцтвом.Все закінчилося десь о 12 годині ночі.Мені здається,що українські весілля найкращі за традиціями.
Ответ:
Метонімія (грец. μετωνυμία — перейменування) — це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного з властивим для цього слова предметом за своєю природою.
Объяснение:
"Вчився я добре,вчився б, напевне ,ще краще,аби мав у що взутися"
"Хай тобі ,дитинко,завжди,завжди,добре буде поміж людьми"
Захар Беркут, адже там загадано перекручені прізвища авторів
