<span>Конечно, это портрет эпохи.</span>
<span> Сталинские репрессии, атмосфера искусственно создаваемого военного лагеря, сломанные судьбы… </span>
<span> И молодое поколение, ищущее, верящее в идеалы, искренне гордое за свою страну, желающее служить своей стране. И будущее, ожидающее этих только начинающих жить юношей и девушек, будущее, о котором, в отличие от читателей, они ничего не знают. </span>
<span> Если бы от меня потребовали выразить одной фразой, о чем эта книга я бы сказала, что эта книга о свободе. . О свободе нравственного выбора. Превратишься ли ты в подлеца или останешься настоящим человеком.</span>
<span> И еще это история о том, как происходит взросление. Оно ведь начинается не тогда, когда мы получаем паспорт или аттестат зрелости. Взросление наступает, когда жизнь ставит человека перед нравственным выбором, когда он принимает на себя ответственность и осознает одну простую истину — никто помимо него и за него не сделает.</span>
<span>я бы наказала
убогого,потому что это не правильно со стороны судьи было его
оправдывать,даже если он и предложил бы ему взятку,он ведь испортил
чужое имущество и убил двоих людей
</span>
В повести “Капитанская дочка” А. С. Пушкин использует свой излюбленный прием: сам он выступает в роли издателя, а автором как бы является Гринев. Линия “автор- повествователь - герой” здесь прослеживается довольно четко.
Эти слова в первом столбике
отражают события до первой самостоятельной поездки ребят. Слова второго
столбика говорят о том, что происходило после.
Можно предложить такое задание:
составить с помощью ключевых слов собственный небольшой рассказ о
самостоятельной поездке куда-либо.
Поезія кохання
шотландського поета Р. Бернса зачаровує щирістю, мелодійністю та
простодушністю. У його віршах ідеться про почуття звичайної людини, яка
сумує, радіє, страждає і вірить у щастя.
Сам Бернс сприймав кохання як надзвичайно важливе джерело натхнення:
«Безперечно, існує безпосередній зв’язок між любов’ю, музикою і віршами,
— стверджував митець. — Любов — це світлий дар Природи. Можу сказати
про себе, що я ніколи не мав жодної думки чи схильності стати
поетом, доки не закохався. А тоді рима і мелодія стали… голосом мого
серця».
У своїх віршах він поетизував образ гарної дівчини (bonnie lass). Але за
життя Р. Бернса шотландські красуні насміхалися над ним і чекали, коли ж
співець дівочої краси зустріне справжнє кохання.
Це трапилося 1785 р., коли Р. Бернс познайомився з Джин Армор. Вони
поклялись одне одному у вірності. За давнім каледонським звичаєм вони
підписали шлюбний контракт, у якому перед Богом навіки оголосили себе
чоловіком і дружиною. На шляху до щастя подружжю довелося багато й
виснажливо працювати, пережити скруту й розлуку. Однак вони таки зуміли
зберегти найважливіше — своє кохання.
Багатий батько Джин не дав дозволу на шлюб і почав судове переслідування
молодого поета. А Р. Бернс був бідним, тому мусив тривалий час
переховуватися.
Потрапивши до м. Единбурга, поет опублікував свої вірші, які пізніше
ввійшли до його зібрання творів. Так він здобув популярність. А кохання
жило в його серці. У 1788 р. він узяв офіційний шлюб із Джин Армор. До
речі, першим слухачем його творів була саме вона.
Поезію «Моя любов — рожевий квіт…», як і багато інших ліричних віршів,
Бернс присвятив дружині — жінці, яка стала його долею. Цей твір
випромінює життєрадісну віру у всепереможну силу справжнього кохання.
Вірш «A Red, Red Rose» уперше з’явився в 1794 р. в журналі «Scots
Songs», виданий за сприяння популяризатора шотландських пісень П.
Урбані, з яким певний час співпрацював Р. Бернс. Поет щиро вірив у те,
що шотландська пісня не повинна загубитися в минулому. У передмові до
твору П. Урбані писав, що вірш «A Red, Red Rose» він отримав від
«відомого шотландського поета», який почув подібні слова з уст простої
сільської дівчини.
У шотландському діалекті англійської мови слово любов— luve в оригіналі
вірша використовується на позначення дієслова любити, але воно пишеться з
великої літери в значенні кохана.
