Приключения тома сойера прочитай
<span> Мне понравилось устройство в Лицее. Там у каждого лицеиста была отдельная комната, и ребенок мог заняться самообразованием. А еще были альбомы, и лицеисты рисовали там и писали стихи и прозу о своей жизни.</span>
<span><span> Людини своеї доби </span>відповідав франкський
граф Роланд. Скоріше, він сам і був цим ідеалом.
По-перше, він виконував свої обов'язки
перед сюзереном і був вірним васалом. Через те він охоче виконує смертельно небезпечне
завдання тримати оборону у Ронсенвальській ущелині. Тим паче, що це відповідає
другій головній чесноті ідеального лицаря - бути відважним воїном на турнірі і
справжній війні. До того ж тут була війна "за християнську віру" з
"безбожними" маврами. Хоча сам Христос, мабуть, не впізнав би свого
вчення в тому, у що вірив звитяжний граф.
Як кожний лицар, Роланд поважає свою зброю.
Його меч і його сигнальний ріг мають власні імена, як найближчі друзі. І до
друзів ставиться так, як до зброї. Бо ж і від них залежить виконання воїнського
кодексу.
Але Роланд відважний до нестями. Його
почуття особистої честі переходить у сваволю. Він не хоче ані з ким ділити
славу. Через те гине сам і губить тисячі франків. Бо що життя лицаря, як не
гонитва за славою? Тому його розуміють і підтримують інші герої битви. Кузен,
наприклад, стримує його, коли Роланд збирається сурмити у свій ріг Оліфант: все
одно, Карл не встигне, а хоробрі повинні вмерти без жалю.
Та сам граф гірко карається, коли
наприкінці битви розуміє, що загинули 12 перів Франції, друг і родич Олів'є. І
це незважаючи на те, що сарацини тікають, залишивши поле битви за Роландом.
Бо, зрештою, найбільше почуття, яке живе у
душі лицаря, - це патріотизм, вірне служіння Франції та її королю. Слава
Роланда - слава Франції, ганьба Роланда - ганьба батьківщини. Честь лицаря
свята, бо то є честь його вітчизни. Ось що головне для ідеалу лицаря
середньовічної доби.</span>
Ответ:Первого человека Бог вылепил из глины и дал ему имя Адам [что означает просто "человек"]. В стране, которую Библия называет Эдемом, Бог создал рай и поселил там Адама. По раю протекала большая река, и росли там самые разные деревья с большими и вкусными плодами. В середине рая стояли два особых дерева. Одно из них называлось "древом жизни", другое — "древом познания добра и зла".
Адам должен был ухаживать за райским садом и охранять его. Он мог есть плоды со всех деревьев, кроме одного: Бог запретил ему прикасаться к "древу познания добра и зла", сказав, что Адам умрет, как только съест плод с этого дерева.
Скучно было Адаму одному, и тогда Бог приказал, чтобы к человеку пришли, прилетели, приползли, приплыли все живые существа, а Адам дал им всем имена и подыскал себе среди них помощника. Адам назвал всех животных, птиц, рыб и пресмыкающихся их именами, но не оказалось среди них никого, кто мог бы во всем помогать человеку. Опять Адам заскучал. Сжалился над ним Бог, усыпил его, а пока Адам спал, вынул у него одно ребро и создал из него женщину. Потом Он привел ее к человеку и разбудил его. Очень обрадовался Адам и решил, что теперь эта женщина, часть его самого, будет ему женой и помощницей. Мифы и легенды древних евреев Сотворение мира и человека. Адам и Ева.
Объяснение: выписка из библии, это норм)
Мораль сказки такова: помещик без крестьянина жить не может и не умеет, и работа помещику снилась лишь в кошмарах. В этой сказке помещик не имел никакого представления о труде, он прекратился в грязного и дикого зверя. После того как его бросили все крестьяне, помещик даже ни разу не умылся: "Да я уж и то сколько дней немытый хожу!" Писатель едко высмеивает всю эту нерадивость господского класса. Жизнь помещика без крестьянина далеко не напоминает нормальную человеческую жизнь. Барин до того одичал, что "с головы до ног оброс волосами, ногти стали как железные, он даже утратил способность произносить членораздельные звуки. но хвоста еще не приобрел"