Прогулявшись достатньо поза межами стойло скупавшись у ричцi та напившись з её джерел шептало зрозумив що не зможе жити окремо. Вiн не звик до того что за ним нiхто не пиклуеться, негодуе та вiн немая даху над головою. тому i вирiшивщо буде правильнiше жити так як жив ранiше не про що недумаючи.
Тема: згадка про минуле дитинство
Идея: журба за дитинсвом
Осн. думка: Одпливає одходить життя.
Жанр або пейзажна, або інтимна.
Віршований розмір анапест з амфібрахієм
худ.з засоби епітети (голубими очима, голубими дорогами), метафори (одпливає, одходить життя), рефрен (перша строка є і останньою).
<span>Кожна людина має крила. Не поспішайте заперчувати і відшукувати у себе на спині пір*їсті крила. Вони невидимі - духовні - і складаються(за трактуванням Ліни Костенко) з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, вічних поривань, щирості до роботи, щедрість на турботи, пісні, надії, поезії і мрії.</span>
Поет:Сміливий,гордий,Божа людина,нещасний,талановитий,мужній,безкорисливий.
Бертольдо:Корисливий,лихий,підступний,має сліпу любов до Ізідори,упертий,
<span>Чи знаю я як липа шелестить </span>
<span>як липа шелестить нікому невідомо</span>
<span>лише на тій долині де липи всі ростуть</span>
<span>ростуть вони не де-інди</span>
Ростуть вони не за полями
не за безкраіми степами
а за річкой дальньой
що там бушуе
де води з річки розливаються
або зливаються
де вітер там кружляе
і липу колихае там,