Мелашка
<span>Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на </span>
<span>червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, </span>
<span>як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, </span>
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
<span>червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні </span>
<span>брови, густі-прегусті, як шовк. </span>
<span>Лаврін </span>
<span>Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились </span>
<span>привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, </span>
<span>рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на </span>
<span>матір.</span>
бену 43 роки,він був льотчиком з довголітнім стажем 20 років,мав жінку джоанну яка залишила сина деві а сама поїхала до англії,бен був дуже грубим,ніколи не любив розмовляти,був суворим,але коли сталась трагедія тоді бен відчув любов від свого сина деві ,деві також був замкненим,тому що батько вважав що не потрібно багато часу присвячувати деві,
В творі Маленький принц, розповідається про хлопчика, який жив самотнім життям. В нього нікого зовсім не було. Він коли подорожував планетами то бачив, що в кожній планеті все по різному. Тобто у кожного свої справи, і Маленький принц декількох вважав занадто дорослими. Він так вважав, бо бачив, а як бачив то так і розумів. Я вважаю, що головне очима не побачишь, бо все що завгодно можна подумати, але відчути тульки сердцем, а це дуже сильно не вистачало йому.
Кожен з нас, безумовно, залежить від думки соціуму. Декому важливо, як він виглядає. Дехто хоче не бути білою вороною у власних висловлюваннях. А дехто не може ступити й кроку, не порадившись з оточенням. Звичайно, звертати увагу на людей, що є біля тебе - важливо. Адже інколи вони можуть допомогти порадою та словом. До того ж, часто люди, яким важлива думка соціуму, є совісними. А мати совість дуже важливо.
Проте, залежати від думки оточуючих не варто. Адже виконуючи те, що диктує тобі оточення, ти можеш стати маріонеткою в чужих руках. Людям подобається керувати та бути лідерами. До того ж, людина, яка звикла робити все за чужими правилами, поступово втрачає власну думку, та й своє "я". Вона стає зовсім не самостійною, їй легше перекласти свої обов'язки на інших. Це не правильно. Я вважаю, що у всьому має бути золота середина. Варто дослухатися порад інших, але робити так, як шепоче власне серденько. Не губімо своє "я", будьмо собою!
Могила, біля якої зустрічалися козаки називалась Свиридовою