Ривет, Том! Я твой знакомый, хотя ты меня не знаешь. Несколько раз я перечитывал книгу, которую написал о тебе твой отец Марк Твен. Я хотел бы жить в твоем городке и стать твоим другом. Знаю, что товаришей у тебя и так много. Но я мог бы тебя научить играть в футбол. Можно было бы сыграть на две команды - наши и ваши ребята. А еще бы я взял тебя в поход. В этом году мы ездили в туристический лагерь в Крым. Это в нашей Украине есть такой красивый полуостров. Там море, горы, курорты и очень красивые места. Командир группы провел нас горными маршрутами.<span>Мы побывали на горе Ай-Петри, катались на канатной дороге. А еще мы побывали в Мраморных пещерах на горе Чатыр-Даг. Представляешь? Каждый день начинал на свежем воздухе в палатке возле моря или на какой-то горе. Это ужасно интересно. И я живо представлял себе, если бы ты был вместе с нами, то у нас была бы самая веселая группа. Следующим летом жду тебя в гости. Но можешь приехать и зимой. В городе на площади будет стоять праздничная елка, а вокруг нее полно развлечений. Да и вообще, скучать нам не придется! Жду письма от тебя. Твой друг Максим. До встречи.</span>
Максим
Рильський: “Молюсь і вірю...”, “Коли усе в тумані життєвому…”,
“Солодкий світ!..”, “Запахла осінь в’ялим тютюном…”, «Яблука доспіли…»,
«Мова»
Різногранний творчий шлях. Приналежність до групи київських
“неокласиків”. Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму
вірша. Філософічність, афористичність лірики поета, “прозорість” її
форми.
Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм,
сповідальність. Проблема прекрасного в поезії М.Рильського періоду
«третього цвітіння» («Троянди й виноград»). Рідна мова – духовне
багатство людини («Мова»).
1 Хто ображав мавпочку??? Карлик
2Як відреагувала мадам Бухенбарг на те, що Іван із Мілкою вирішили піти з цирку? Воно не засмучилась, бо сама пішла з цирку.
3 з ким одружився Іван? З Мілкою
4 хто був найкращим другом Івана? Міха Голий
5 як звали тренера Івана?
6 скільки кілограм зміг підняти Іван? 160 кг
7 що запропонувала англійська королева Іванові? Поборотися з чемпіоном Англії
Давні корені мають українські думи. Вони доносять до нас спогади народу про героїчне минуле України та відданих рідній землі героїв. Одним із таких чудових творів, який зберігся до наших часів, є «Дума про Марусю Богуславку». Мені дуже сподобався цей твір, особливо образ головної героїні — Марусі Богуславки. Він видався мені цікавим і неоднозначним.
Доля Марусі була трагічною, як і доля багатьох українців періоду татарської навали. Українських дівчат часто забирали у неволю, і все життя вони змушені були служити загарбникам. Однією з таких дівчат і була Маруся Богуславка, серце і душа якої належали рідному краю і народові. Адже не забула вона християнських свят і «святий празник, роковий день Великдень». Побачивши в темниці сімсот козаків, які перебували у неволі вже тридцять років, дівчина вирішила допомогти їм. Спочатку вона нагадала їм про велике свято на їх рідній землі. Козаки засмутилися і почали проклинати бранку. Але Маруся пообіцяла випустити їх на волю. Отримавши ключі від свого пана, вона відчинила темницю і звільнила козаків:
Ой, козаки,
Ви, бідші невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте…
Вона просить звільнених бранців заїхати до її родини в рідне місто Богуслав. Вона не хоче, щоб батько «збував великих маєтків» і викупляв її. Минуло багато часу, і дівчина вже перейняла іншу віру «для роскоші турецької. Для лакомства нещасного». Але я гадаю, що не можна вважати, ніби Маруся « потурчилась, побусурменилась». Хоча її життя пройшло в неволі, але героїчний вчинок залишився в пам’яті народу і вилився в думі.
