Дощ як явище природи оспівується у віршах поетів світу по-різному. У Василя Голобородька дощ особливий: із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Дощ ллється, як із відра. Але то не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата.
Багатьом цей вірш здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона ні на що не схожа, що вона неповторна і дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.
(Творчість Жиленка я не читала,але ось декілька строк за темою)Щоранку ранку я встаю з усмішкою,тому що я ціную кожен новий день,кожну годину,кожну хвилинута кожну мить.Я радію тому що в мене є друзі,є сім,я і є все що потрібно для життя.Я радію тому що я інколи можу просто розслабитися та відпочити від сірої буденності.Я ціную все що в мене є і вважаю що лібше сисиця у руках ніж журавель у небі!
Я теж неможу це хробити.. У вас контрольний твір?
Це буде швидше всього "пестушка"