Наше життя дуже насичена річ: ми маємо дуже багато контактів, пригод, зустрічей і таке інше. Також все життя ми навчаємось, ми навчаємось бути людиною. І це найголовніше.
А що ж таке «моральні цінності» і з чим їх їдять? Моральні цінності ми починаємо збирати з самого дитинства: нас вчать, що треба поважати старших, нас вчать, що треба поступатися місцем у міському транспорті і таке інше. Це для нас як аксіома, яку не треба доводити. Ми знаємо, що це так і по-іншому бути не може. Зі зростанням, кількість цінностей збільшується, ми починаємо розуміти набагато більше речей у цьому світі. Але у кожної людини «набір» цих цінностей дуже індивідуальний. Це залежить від виховання, навколишнього середовища та ряду інших речей.
Для мене цінності, які були дані мені в дитинстві – це фундамент, фундамент фортеці мого характеру. Так, саме фортеці, бо характер у мене досить складний, але я вважаю, що він не спотворений різними чинниками. І от з кожним роком я поступово накладав на цей фундамент нові шари цінностей, які і допомагають мені тримати свою фортецю у цілості, які заважають «лже-цінностям» проникнути у мої стіни та зруйнувати її з середини. І зараз моя фортеця активно будується, бо нові «цеглини» постійно підвозить моє життя, стикаючись з різними навколишніми проблемами та невдачами. І я впевнений, що не дивлячись ні на що, навіть якщо моя фортеця впаде, той фундамент, що був закладений в дитинстві буде стояти вічно і у мене завжди буде шанс відбудувати свою фортецю знову.
Початок- десь колись, одного разу,
кінець- і жили вони поживали і добра набували)
Жанр твору: повість автобіографічної трилогії.
Імена головних героїв: Климко
Імена другорядних героїв: Наталія Миколаївна, тітка Марина, Зульфат
Стислий переказ твору: Климко прокидається від холодної роси на ногах. Він вирушив по сіль. За склянку з нею можна наміняти їжі. Згадує своє життя з дядьком Кирилом (машиністом паровоза)Одного разу в паровоз з дядьком влучила бомба. Так хлопчик осиротів. В його барак розбомбили, тому він йшов у чому був. Підбадьорює себе, що скоро добереться до міста Слав`янськ, а там солі - скілько хочеш. Голодний Клим знаходить город, де підкріплюється печеною картоплею. Його ноги втомилися і замерзли, відмовлються іти далі. Від відчаю він спочку б`є іх, а потім розтиє і потроху іде далі. Згадує про свого друга Зульфата і вчительку Наталію Миколаївну з дівчинкою Олею. Через брак іжі, Клим і вирує по сіль. Далі приходить до міста на базар. Там знайомиться з безногим дядьком і дівчиною. Та смпочку злякалася його. Дядьком овив, що з таким натсроєм вона нічого не продасть, і зпропонував ій поставити свою речі біля своїх. Раптом набігають поліцаї з ціллю ловлі молодих людей для відправки до Німеччини. Дядько і Клим відбивають у них дівчину. У якості вдячності вона дає йому трішки солі, а дядько - тапочки. Отямився Климко і ліжку тітки Марини. Вона виходила його, поїла молоком. Хлопчик подумав, було б добре принести молока Ользі, почав розбавляти його водою. Дійшло до того, что воно втратило свій смак та стало схожим на воду. У вдячність допомагав по дому як міг. Марина запропонувала хлопцю залишитися з нею назавжди, на що він відмовився. Повертався додому залізницею у таварному вагоні. Прокився від грохоту і помітив на дверях німця. Той наказав виходити. Вони били пасажирів. не жаліючи ні дітей ні жінок. Зупинися на Дебальцево. Климко був вимушений длі йти пішки. Другого дня Климко підходив до своєї станції. У нього був мішок із сіллю, харчами, навіть пляшечка молока, яка дивом не розбилася при падінні. Раптом у висілку почувся постріл. Від переїзду біг чоловік. За ним - двоє в чорному. Хлопець зрозум що сталося і показав йому дорогу, де той міг би сховатись. Пролунала автоматна черга. Климко впав. З пробитого мішка потекла на дорогу сіль. На Зустріч біг Зульфат і кричав:"Климко-о!".
Власні думки: твір Г. Тютюнника не залишив мене байдужою до теми війни і людської жорстокості. Я була вражена героїчними вчинками хлопчика, який не розгубився і не злякався. Залишившись сиротою, дитина могла зламатися і озлобитися на світ, але Климко - сильний хлопчина. Він не міг смостерігати за стражданнями інших (наприклад, випадок з вчителькою). Героя вразила і надихнула її самовідданість і біда, в якій вона опинилася. Клим проходить велику відстань пішки заради тих, хто черкає на нього. Його не здатна зупинити навіть тітка Марія, яка прихистила хлопчика, хоча він би замінив їй рідного сина, а вона стала б для нього матір`ю, якої не вистачало головному герою. Хлопчик повернувся додому з виконанним прихонням, але Климку притаманне гостре відчуття справедливості, був не байдужою людиною. Тому в кінці показує напрямок, де можна сховатися солдату ( чоловік у солдатському галіфе з розв`язаними поворозками і гімнастерці без реміняки) за що і був вбитий нацистами. Буже боляче розуміти, що така героїчна дитина, нехай в книзі, помирає. Цим автор підкреслив на прекрасних якостях Климка, які неможливо придбати з досвідом, і закликав виховувати в собі добру людину.
Звісно, що можна. Кайдашів у наш час дуже багато. Від того часк,як був написаний твір, взаємини між невісткою і свекрухою зовсім не змінилися. У кожній п'ятій сім'ї можна побачити двох рідних ворогів, які здатні на все, аби знищити одна одну.
