<span>Срібний ліс потону у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим<span>Ⓐ</span>.</span>
Маленьке зернятко лежало на землі і грілося на сонці. «Яке гарне сонце» - думало зернятко. «Скільки приємного тепла від нього виходить. А навіщо я тут лежу? Чому? »І зернятко стало згадувати. Перше що воно згадало це те, що воно не завжди було кругле. «Точно-точно, адже у мене збоку була гілочка на якій я висіло». І воно стало дивитися туди, де у нього була гілочка, і раптом з цього місця став прокльовується паросток, і він ставав все довше і довше, і йшов в землю. «А де ж листочки? Адже ще були листики ... »І раптом з іншого боку зернятка розкрилася пара маленьких листочків і вони спрямувалися вгору, розпускаючись. «Ого, але ж я вже не зернятко, я адже паросток», - сказав паросток і став тягнутися до сонця. По дорозі він згадав, що у нього була не одна гілочка; і в тих місцях де вони у нього були раніше, виросли нові пагони. «І листя, листя! У мене ж було багато листя! "І він покрився величезним числом листя. <span>«Ну, от. Я виявляється дерево », - вигукнув дерево, і від радості зацвіло квітами. «Як же мені хочеться поділитися своїм відкриттям з іншими зернятками, але як же це зробити?" І раптом на місці квітів стали утворюватися насіння, такі ж - як воно саме колись. «Ось це так!» - Здивовано змахнув дерево гілками і по полю розлетілися на всі боки тисячі маленьких зерняток.</span>
За время учёбы в школе было много памятного и интересного, но мне больше всего запомнился последний праздник масленицы, который проходил в актовом зале нашей школы.
К этому торжеству мы долго и тщательно готовились: учили песни, стихи, частушки, выбирали девочек на роль: Весны, Зимы, Масленицы, часто репетировали. Мы радовались в ожидании этого мероприятия.
Наступила пятница. Все принесли блины, девочки оделись в народном стиле. В праздновании масленицы участвовали и другие младшие классы. Каждый класс подготовил интересную программу. Мы водили хороводы, играли сценки, читали стихи. Было очень весело. После общего праздника ребята разошлись по классам и продолжили торжество блинами и чаем. Затем мы устроили ярмарку. Все желающие могли выставить свои поделки на продажу. Поделки всем понравились. Было много желающих приобрести их.
Праздник прошёл хорошо и надолго запомнился.
Скласти твір про солов’я пропоную так:
Соловейко – гарна співоча пташка. Він не дуже великий. Зовні схожий на горобця. Має коричневе пір’ячко. Соловей має досить скромну зовнішність, чим часто розчаровує людей. Здається, що така співоча пташка має й виглядати по-особливому.
Проте славиться соловей не своєю зовнішністю, а чарівними співами. Цього птаха і дійсно можна назвати найкращим співцем. Хто хоч раз слухав його пісні, не зможе з цим не погодитись. Сила і краса цієї маленької пташки у її голосі. Спів цієї пташки – справжнє мистецтво.
Жизнь - это вывоз. Это заблуждение в которое верят многие. На самом деле жизнь - эта пора не рассуждать, а действовать. Некоторые живут так, как не хотели бы. Например они ходят каждый день на работу, другие не хотя идут в школу. Но жизнь дана чтоьы радоваться. Нужно замечать и восхищаться простыми вещами и жизнь наполнится яркими красками мгновений и моментов которые не забываются. Нужно быть не таким как все, нужно быть самим собой. Ты можешь прожить жизнь как обычно: Рождение. Первые шаги. Радость.Садик.Плачь.Друзья.Школа.Депрессия.ПареньПредательство.Муж.Ребёнок.Развод.Любовь.Семья.Старость. И такой жизнью к сожалению живут многие. А ты вдохновись и делай всё что хочешь.Не расстраивайся. Помогай другим обрести счастье. И главное запомни, Жизнь - это не вызов. Это то что дал создатель.
