<span> науковий стиль
Для
синтаксису наукового стилю мови характерна тенденція до складних
побудов, що сприяє передачі складної системи наукових понять,
встановлення відносин між причиною і наслідком, доказами і висновками.
Для цієї мети використовуються пропозиції з однорідними членами і
узагальнюючими словами при них. У наукових текстах поширені різні типи
складних речень, зокрема з використанням складених підрядних союзів, що
взагалі характерно для книжкової мови.</span><span>
художній стиль
</span><span>Якось
увечері, коли сонце так красиво заходило, зза кущів з'явилася зграя
чудових великих птахів.Каченя ніколи не бачило таких прекрасних
створінь.Сніжисто-білі, ніби із снігу, з довгими гнучкими шиямито були
лебеді.Вони дивно закричали, махнули розкішними білими крилами і
полетіли у вирій, за безкраЇ моря.Вони піднеслися високо-високо,а гидке
каченя охопило дивне хвилювання.</span>
Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.
<span>Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби… кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками – мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним. Пишається проти сонця ліс, пломеніють осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.</span>
Щоб дізнатися, яка буква пишеться у середині слова "скибка", треба вжити перевірне слово - скиба. Тоді стає зрозуміло, що у слові "скибка" треба писати букві "б".
Взимку на дворі холодно,а влітку-тепло.Це тому,що взимку сонце недовго буваєна небі,низько ходить над землею і недостатньо гріє.Коли сонце ходить по небу низько,то довгі тіні посилає,а коли високо,то короткі.Ночі довгі,а дні короткі-взимку.Дні довгі,а ночі короткі-влітку.
- Привіт!
- Привіт!
- Чому, дивишся у вікно, що там такого цікавого?
- Я просто дивлюся на осінню природу, дуже вже я люблю цю пору року.
- Чим вона тобі так подобається?
- Ну ось дивись. Бачиш, там стоїть береза? Як на мене, це дуже гарно, коли береза вдягається в жовто-золотаве листя, немов в гарну сукню, що вкриває її білий стовбур, немов білі ноги якоїсь панянки.
- Це все, звісно, дуже гарно, а як же дощі? Калюжі?
- І що в цьому поганого? В дитинстві мені завжди подобалось в гумових чоботах бігати в них за друзями, було весело. Зараз в цьому теж можна знайти багато чого гарного.
- Наприклад?
- Ну он дивися, вночі був дощ і он та велика калюжа ще й досі не висохла, а жовті листочки з дерев, немов балерини, кружляють в причудовому таночку та падають в калюжу, і тоді вже перетворюються на маленьки кораблики у великому океані.
- Ну в тебе й порівняння, осінь, для мене, це пора, коли хочеться сумувати.
- Мені теж хочеться сумувати осінню, але сум цей якийсь добрий, він гріє душу і дарує надію на те, що скоро прийде літо.
<span>Ну ось, тримай, якось дуже багато для діалогу получилося, але, сподіваюсь, допоможе)</span>