<span>Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, допомогав людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на допомогу свого друга - прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.</span>
В мене велике прохання, чи ви не підскажете як дійти до музею
Я прокинувся, а за вікном настала осінь. Над річкою, біля берега поховали дерева свої віти. В пасмурний, невеселий день небо захмарилося. Весною, в не погожий день йде дощ.