Ватажок тухольськоі громади,батько Максима Беркута,сміливий,справедливий,чесний,відважний чоловік,який захистив тухольщину від монголів. Сорі,більше незнаю))
Те, що хлопчика чекали: вчителька з немовлям та Зцльфат. Це давало йому сили, йти вперед.
Праця людей годує,а линь марнує
коріння праці гірке, але плоди - солодкі
умій працювати і помічників добирати
у праці- краса людини
замлю прикрашає сонке- а лююдину праця
без роботи а ні хлиба, а ні праці ніде і води взяти
людина свою далю працею кує.
Так , їх можна назвати справжніми друзями. Вони обоє дуже переживали коли посварились але потім Павлуша врятував яву. і там усякі випадки напишеш сам
На мою думку, Борис Олійник проводить алегорію між рингом і нашим реальним світом. Життя, на жаль,сповнене підступності, несправедливості, жорстокості, байдужості. Воно схоже на гру без правил.
Перед ліричним героєм стояла мета - перемогти. Та важливішими для нього виявилися честь та гідність. Він міг би уподібнитися опонентові, але власні духовні принципи переважили.
Ми споглядаємо одвічне протистояння добра і зла. Поет оспівує образ ліричного героя, який уособлює людяність і чесність. Нервове напруження підвищується, коли боксер усвідомлює: "Що ж, буде бій.Важкий. Без правил". Поет намагався довести, що чиста серцем людина здатна перемогти навіть у нечесному двобої. Читач бачить безкомпромісного, мужнього, впевненого <span>у собі боксера, який заслуговує не тільки на почесний титул "Чемпіон", але і "Людина". </span>