Степан Радченко - головний герой роману. Перша зустріч його з містом відбувається коли юнак приїжджає туди на навчання. Молодий, амбіційний, наділений інтелектом хлопець прагне піднести село на новий рівень, вдихнути в нього нове життя. Сповнений шляхетних помислів, Степан готовий до дій. До самого міста юнак ставиться вороже. Все навколо чуже для нього. Проте в міру з тим як змінюється соціальне становище героя змінюється і його думка. Зваблений містом, головний герой сам стає одним з городян від яких раніше цурався, він кидає те, заради чого приїхав і йде власним шляхом. Тож з одного боку можна вважати, що Степан підкорив місто, адже він досяг значних успіхів та став відомим письменником. Та на мою думку - це місто підкорило його, томц що він став частиною цього міста, воно поглинуло його залишивши порожнучу в душі.
Г) з ініціативи В. Жуковського було намальовано портрет для викупу Т. Шевченка з кріпацтва; дата посвяти – це день викупу поета.
Тугар Вовк не тільки привласнив громадські ліси, що зроду годували тухольців, а й вирішив накласти мито на проїжджих, аби збагачуватись за рахунок простих людей. Тугар Вовк, за його власними словами, «плює на хлопський суд», але все ж не може опиратись рішенням, шо ухвалюють люди. За його вчинки йому присуджено покинути Тухольщину, і він змушений скоритися присудові.
Лист автору
Доброго дня, шановна пані Марино.
Цей лист я пишу як відгук на повість "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських"
Я не можу сказати, що все мені в ній подобається однаково.
Мені подобається Сашко, бо він підприємливий і терплячий, Вадим, бо він сучасний і не такий вже "правильний", Софійка, коли перестає перейматися його долею, її мама, бабуся й дідусь, бо вони схожі на моїх.
Але найбільше я вподобала тітоньку Сніжану. У неї - усі переваги й комплекси, як мені здається, сучасної молодої людини.
І хоча я теж ніби сучасна людина, та чомусь мені у Вашій повісті не сподобалися описи жахів у квартирі, яка поверхом нижче, а ще те, як Яків Кулаківський знущався над своїми рідними. Це теж просто жах!
Шановна пані Марино, я впевнена, що Ви щодня отримуєте сотні листів, у яких читачі діляться своїми думками про Ваші твори. Можливо, мій лист Вам не сподобається. Не сприймайте його близько до серця.
<span> З повагою майже Ваша тезка (ім я)</span>
На мою думку стародавні книги допомагають сучасності відтворити ті стародавні та цікаві моменти!