Бажання:
тема- бажання,прагнення змін
ідея- "поставити все до гори ногами"
худ.засоби- епітети(березова каша),метафора( барви кричать весняно), риторичні запитання.
місто:
тема- життя міста,його поспіх,шум, звуки
ідея- паралельність життя міста та людей у кругообігу.
План-характеристика образа Захара Беркута.
1) Захар Беркут - голова тухольської громади.2) Як виглядає герой.
3) Риси характеру Захара Беркута: а) доброта б) волелюбність; в) чесність та відвертість; г) працьовитість; д) розсудливість; е) мужність.
4) Чого прагне герой: а) поважати старі традиції і богів;б) захищати свій край від ворога; в) служити інтересам громади; г) закликати до єдності і боротьби з ворогами.5) Захар Беркут - справжній патріот рідної землі.
Климко – сирота. щирий, добрий, працьовитий; мужній, вольовий; благородний, чуйний, уважний, турботливий, винахідливий. прагнення навчитися; відповідальний за доручену справу; шанобливе ставлення до дружби . Головний герой виявляє непереборну готовність дійти до заповідної мети, терпляче зносячи важкі випробування. Г. Тютюнник втілив в цьому творі свій ідеал людини у маленькій сирітській душі. Климко носив стільки доброти, милосердя, співчуття до знедолених і стражденних. Він не боявся в 11 років вирушити в далеку дорогу по сіль. Цей маленький лицар ризикував власним життям, щоб врятувати близьку йому людину. Образ Климка вимальовується з автобіографічного життя автора. Вразлива від природи, ніжна душа хлопчика стає ще чутливішою від пережитих подій у дитинстві і ще з малих літ він почувається самотнім, ніким не захищеним мандрівником. Усе своє коротке життя Климко більше піклувався про інших, ніж про себе. Утрати-вши єдину рідну людину, Климко не може опанувати себе, аж поки не виникла потреба опікуватися долею своєї вчительки. Доля немов винагородила хлопчика за високе благородство помислів і вчинків. Але зла було так багато, що воно не дало маленькому добро творцеві лишитися живим. Війна полонила всіх у свої обіймах… . Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. <span>Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей. </span>
ставлення дитей до нимця було погане йому постоянно ломалы грядку(його маленьку державку) але нимець хотив порозумитыся з дитьми тильки из за того що йому стало жалко и стидно що нимци розгромыли мисто
Захара Беркута знали не тільки як мудреця, але ще й керівника громади