Найдорожче, що є у людини – це її сім’я, рідні та близькі. Здорова, міцна, дружня родина – це запорука успіху в усьому: у навчанні, в особистому житті. Тільки за допомогою рідних та друзів можна здолати, нездоланні труднощі свого життя.<span>Я завжди піклуюсь за своїми близькими. Піклуватися про близьких людей - це природно для кожного. Їм треба допомогати, приділяти свою увагу до них, піклуватися. Моя сім’я дуже турботлива до мене та я відповідаю їм взаємністю. Ми любимо один одного, і завжди готові прийти на допомогу у важку хвилину. </span>
В мене є тваринка. Це папуга. Його ім'я Кеша. Він дуже любе йсти квіти, фрукти ,корм.... Кеша живе у клітці на кухні. Він говорящий папугай, був такий випадок коли до нас прийщли гості а Кеша голосно крикнув"Караул гості прийшли" . Усі сміялися з Кеші. Він найкращий мій друг !
Цей вислів став уже крилатим. Особливо щодо української пісні, бо українців у світі знають як співучий народ. Пісня супроводжує людину все життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). Мама мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі пісеньки, особливо мені подобалася пісенька "Котку, котку рябку, викопай нам грядку".
У піснях народ народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. А у нас на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка "Історія України в народних піснях", там можна прочитати про все: і про Богдана Хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про героїчну Марусю Богуславку, яка визволила бранців із полону.
Українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти безліч жартівливих пісень. І радість, і смуток, і душевні переживання народ вилив у пісню. Тож справді, пісня — душа народу.
Ліричний герой звертається до кожного чоловіка . Говорить йому відчути яким має бути справжній чоловік .Адже найкращі риси особ "сильної стат" : відповідальність , мужність , відвага , сила духу!
"<span>Лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку."(Перша зустріч з героем)</span>