Відшуміло літо колосками,
Капелюха вересень надів.
<em>Скоро його знімить жовтень,</em>
<em>А за ним і листопад,щоб порадів.</em>
<em>Всі пори капелюхом тим</em>
<em>міняються</em>
<em>А разом із ним дощі,сніги</em>
<em>кружляються</em>
Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові. Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку. Римування: паралельне.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Може "Декадент"?
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: «Ось декадент!»
Що в моїй гіісні біль, і жаль, і туга —
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Я з п'ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?
МенЇ сподобався цей твЇр,бо його проблематика дуже актуальна.Розглядається конфлЇкт мЇж мрЇєю та дЇйснЇстю,волею та духовним рабством,високими пориваннями душЇ особистостЇ та буденним життям.