" Майбутнє лісу в твоїх руках"<span>Всім нам не раз доводилося побувати в лісі, відчути весь цей аромат столітніх сосен, дубів.Почути стук дятла, пташиний спів та відчути запах грибів. Вся ця краса так і заманює до себе, вдихає втебе нове життя з чистим повітрям, чистими думками. Хіба не добре мати таке місце відпочинку? Аякже, звичайно погодяться мільйони, та більшість з них сама руйнує цей відпочинок. З кожним днем вирубується нескінченна кількість дерев, що потім може призвести до катастрофічних наслідків. Дерева забезпечують нам на тільки чисте та свіже повітря, але і допомагають під час повені. А ми все це забуваємо, і знову робимо все по своєму. Хіба таке життя нам довподоби? Хіба можна добре жити вдихаючи забруднене повітря, та весь час при великих опадах потрапляти під великий вплив повіні. Хіба на таке люди розраховували, коли вирубували всі ті численні дерева?Не думаю, головною метою для них було отримати гроші за хороший матеріал-деревину. Гроші, гроші весь світ тільки тримається і самознищується на цих паперових купюрах. Невже так важко, під час відпочинку в лісі зберігати чистоту. Чи добре дивитися за вогнем і не призвести до пожару.Часто ми звинувачуємо природу у катаклізмах,та самі не помічаємо як знищуємо себе своїми же руками. Нам варто дбайливо ставитися до лісу, тому що це не тільки місце для відпочинку а й наше майбутнє. Бережи природу адже майбутнє лісу в твоїх руках.
</span>
“Джури козака Швайки” аналіз Жанр – Історико-пригодницький роман Рік видання – 2007 Тема «Джури козака Швайки» – зображення пригод дванадцятирічних хлопчиків Санька та Грицика у супроводі сміливого вивідника Швайки у складний період протистояння українців турецько-татарським набігам і сваволі польсько-литовських магнатів та зародження козацтва Ідея «Джури козака Швайки» – Уславлення дружби, вірності рідній землі, потреби захисту її кордонів, засудження зради
Дякую)) За бескоштовні бали)
рідненька Україна.... Лани, поля та повноводні ріки.... таке все рідне та тепле...
У моїй пам*яті завжди спливають картинки з мальовничими панорамами цієї прекрасної країни. Яка ж вона величава. Та й дарма, що зморена голодом чи війною, всеодно вона гарна та просто шикарна у своєму профілі.
Україна одна з тих не багатьох, які- незламні. Завжди зелена Говерла, швидке Дніпро та яскраве сонце. Привітливі люди, мекання кіз чи звук трембіти в горах. Яке ж відчуття... Ти весь тремтиж, коли дивишся на рідні гори та слухаєш звук бігання овець. Яка вона гарна. ЇЇ світанки не зрівняються ні з яким золотом. А осінь, яка розфарбовує дерева та готує землю до сну. А весна, яка готує її неначе до вінчаня. Україна завжди як наречена\. Тому любіть та бережіть її. Вона у нас, насправді, ОДНА
Ми живемо в ті часи, коли грубість стала нормальним явищем, неповага — звичним ділом, а невихованість — буденною справою. Ми сприймаємо постійні повномасштабні конфлікти як щось належне, буденне і майже неважливе, розбій на вулицях нас теж не турбує, адже, що нам з того, аби тільки нас не зачіпало. Ми пристосувались до бід і проблем, тому часто на все це просто заплющуємо очі. Але, мабуть, я не маю права так впевнено говорити, адже світ все ж тримається, намагається підтримувати своє функціонування хоча б на задовільному рівні. Але що йому в цьому допомагає? Що так активно цей-таки рівень підтримує? Безумовно, на нашій планеті ще залишилось місце для вихованості, тактовності, щирості і відкритості, саме вони і багато інших позитивних явищ формують із конфліктної, проблемної маси гідне суспільство. Тому, не можна заперечувати той факт, що світ наш стане кращим, а ми, зокрема, станемо жити набагато краще тільки тоді, коли усі будемо наділені вищезгаданими рисами характеру. Відтак, можна стверджувати, що добро й краса (зараз я не наголошую на красі зовнішній) — це і є та основа життя кожної людини, яка все ж і робить із нас людей, а не, вибачте за грубість, моральних виродків.