<span>ой смійтеся дівчатонька тай ви молодиці посіяв я файку жита а цибух пшениці
..</span>
Бегетіти — тривожно ревіти.
<span>Бовдури — густі клуби диму. </span>
<span>Боєва хоругов — бойовий прапор. </span>
<span>Вивіз — дорога, що веде на гору між високими стрімкими скелями. </span>
<span>Голосити — повідомити. </span>
<span>Дідицтво — володіння, маєток. </span>
<span>Дорічне — щорічне. </span>
<span>Засіка — штучна перешкода з повалених дров. </span>
<span>Збурення — зруйнування. </span>
<span>Кармазиновий — малинового кольору. </span>
<span>Котловина — котловина. </span>
<span>Копний майдан — майдан для громадянських зібрань. </span>
<span>Ломи — повалені вітром дерева. </span>
<span>Лучник — стрілець з лука. </span>
<span>Шилевий знак — стовп, що показує милі. </span>
<span>Обалити — повалити. </span>
<span>Перхати — пурхати. </span>
<span>Прецінь — одначе, все ж таки. </span>
<span>Пристати — погодитися. </span>
<span>Скиміти — щеміти, боліти. </span>
Так сказав наш поет-сучасник Борис Олійник про українських лицарів духу, до яких належатьОлег Ольжич<span> та Олена Теліга — митці, котрі не лише своїм ... Ряду </span>віршів<span> ("</span>Захочеш — і будеш<span>", IX) притаманні захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в ім'я національного визволення України (цикл ...</span>
Відповідь: Замок був володінням поляків-шляхтичів Чарнецьких. Коли рід повернувся до Польщі, замок захопили левенці (опришки). Саме вони добре озброїли цей замок та зробили з нього приміщення для військових вартових.
Цитати з тексту: "...замок "Орлине гніздо"... належав до роду Чарнецьких; відтіля вони налітали на ратаїв
українських, на сусідніх панків і шарпали в своїх пазурах неслухняних
схизматів.Чарнецькі зняли крила і до Варшави полинули, а гніздо своє лишили на
безбаш; його незабаром, після січі під Корсунем та Жовтими Водами,
захопили левенці, батави з Дністровського полку, з сотником Завістним
на чолі, і озброїли добре як вартову наддністрянську стражницю".
Майже двісті років п’єса І. П. Котляревського не сходить зі сцен театрів та й досі користується великим успіхом у глядачів.
Сюжет п’єси базується на реальній життєвій ситуації і відображає взаємовідносини між селянами з різним рівнем добробуту. Усе в цьому сюжеті достатньо просто: возний, користуючись своїм високим становищем у рідному селі, намагається примусити дівчину з бідної родини вийти за нього заміж. Мати Наталки не проти, щоб це весілля відбулось і її дочка далі жила в багатстві, не знаючи життєвих негаразд. Але у дівчини вже є коханий, почуття до якого вона й відстоює на протязі п’єси і знаходить в собі сили на подолання усіх перешкод до з’єднання люблячих сердець.
Поародного театру» та окремо відзначив незрівняний емоційний вплив на глядачів. “Радість, і горе, і сльози Наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали”. Це ствердження якнайточніше висловило відношення українців до цього твору, а насамперед, до образу Наталки полтавки, ім’ям якої зовсім невипадково названа ця п’єса.
Постать Наталки Полтавки, головної героїні п’єси, приваблює і зворушує своїми чеснотами. Ця дівчина змальована як ідеал української селянки, який увібрав в себе усі кращі жіночі риси – чесність, скромність, душевну силу, сердечність та доброту. «Золото – не дівка!…» – каже про неї виборний. «Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших від себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить”.дібні сюжети можна знайти у багатьох творах того часу, але І. П. Котляревський, створивши п’єсу «Наталка полтавка», зробив великий крок уперед, бо і мова твору, і розвиток сюжету, і повноцінні ярко виписані образи, і узагальнені ідеї свідчать про досить реалістичне відображення усіх подій, чого ще не було ні в одному з творів української літератури та драматургії. Видатний український драматург і актор І. Карпенко-Карий назвав п’єсу «Наталка Полтавку» «праматір’ю українського н
Сам драматург підкреслює і інші, не менш важливі риси, притаманні Наталці, серед яких і хоробрість, і енергійність, і усвідомлення власної гідності, і наполегливість у боротьбі за своє щастя та кохання. Про це свідчать і слова пісні:
«Небагата я і проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити і носити воду.»
Вже після розмови Наталки з возним становиться зрозуміло, що ця на перший погляд проста дівчина має неабиякий розум та, незважаючи на юний вік, багатий життєвий досвід, достатній для того, щоб протистояти соціальній та життєвій несправедливості. А слухаючи розмову дівчини з матір’ю переконуєшся, що Наталка здатна до вірної критичної і глибокої оцінки людей, а її вчинки доводять, що слова дівчини і поведінка Наталки не якесь відсторонене від життя існування, бо й діє вона так же, як і мислить – помірковано, але в той же час рішуче. Все це не заважає мати дівчині дуже гарне почуття гумору, бо протягом усіх подій вона досить часто і дотепно промовляє достатньо влучні слова. Взагалі, мова Наталки багата і співуча, красива та сповнена народною мудрістю.
Не дивлячись на свою душевну стійкість, Наталка здатна піти на самопожертву ради матері, і хоча вона не шукає матеріального достатку і на першому місці в її житті стоять особисті уподобання, вона готова себе переломити ради материнського щастя. І дуже добре, що їй не довелося цього робити, і все закінчилося щасливо.
<span>Риси Наталки Полтавки є не просто рисами окремої дівчини, це риси ідеальної жінки, яка може бути прикладом для сучасних українських жінок. Незважаючи на підкреслену індивідуальність образу Наталки у п’єсі та її реалістичний образ, вона насамперед є узагальненим образом справжньої української жінки, у якої незламність, оптимізм, душевна краса і сила поряд з жагучим бажання подолати усі перешкоди на шляху свого щастя – це сенс усього життя.</span>
