З самого початку життя людина тісно пов'язана з природою. Природа для людини є джерелом життя, рідною мамаю, яка ніжить нас з самого дитинства в духмяних травах та теплій воді річок. Природа дарує нам свою красу та робить мандрівки цікавими і захоплюючими. Втомившись від міського життя людина отримує велике задоволення від чистого гірського повітря або від арамотів соснового лісу. Природа частує нас чудовими квітками на весні, дарує прохолоду дерев влітку, та пригощає різноманітними плодами восени. Природа також дарує кожному поколінню людей свою мудрість. Вона вчить цінувати довкілля, і залишити її такою чудовою для своїх нащадків.
1.Вступ на сечі
2.Знайомсто козаків
3.Мудра розмова.
4.Великий атаман
<span>5.З гордістю!
</span>
-551654
Сначала умножаем,а потом складываем(вычитаем) )))
Може "Декадент"?
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: «Ось декадент!»
Що в моїй гіісні біль, і жаль, і туга —
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Я з п'ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?