«Ой у степу криниченька» аналіз пісні Жанр: народна соціально-побутова чумацька пісня Тема «Ой у степу криниченька»: відтворення картини сумного життя чумаків. Ідея «Ой у степу криниченька»: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці». Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті. Художні засоби «Ой у степу криниченька» Епітет: зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); Пестливо-зменшувальні слова - криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька; Звертання: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе». «Ой рад би я, моя мила..». Повтори: «Ой…», «Умер, умер», «ку-ку». Риторичні оклики: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!» Метафора: «воли… доріженьку чують».Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, «жива газета». Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням. Головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливо У пісні використовуються паралелізми («У степу криниченька, з неї вода протікає — …чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває»); Вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори. Твір пронизаний сумним настроєм. Пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину.
Ми всі іноді кажемо неправду, брешемо, якщо бути точним. Людина дуже часто починає брехати, щоб сховати свої слабкості від інших та виправдати свої помилкові вчинки. Коли ми робимо щось не так, ми це відчуваємо, як і відчуваємо те, що наслідки нашої помилки будуть неприємними. Не кожен має достатньо мужності собі в цьому зізнатися та взяти на себе відповідальність за вчинок чи помилку. Як правило, людина вибирає найбільш легкий шлях – брехню в надії, що ніхто не побачить некрасивої частини її особистості.
Однажды я пошел в школу. Куда я только не шел, везде космос и космос. Мне стало страшно. И тут я понял, я в космосе. Это меня порадовало, так как я мечтал побывать в космосе. Но тут прошел странный человечек. У него маленькие уши, один глаз, он зеленый. Я сразу же понял, что это инопланетянен. Мы с ним подружились. Кроме этого я много чего увидел: млечный путь, астероиды, НЛО и т.д. Советую посетить космос!!!
Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 році у місті Гумор- Гумора. на півдні Буковини, у родині дрібного службовця Мати письменниці булА з німецького роду, та ІЇ Сім я мали свій родинний герб. А батько був з української сім ї, але мати письменниці полюбила чоловіка, та вивчила українську мову і виховувала дітей! В неї було семеро дітей, всіх вона любила навчала українському. Ольга пішла у школу там все вивчали німецькою.Але батко подбав щоб ще вона вивчала українську та польську мови. Значний вплив у навчанні Кобилянської мала вчителька - пані Міллер. Ольга виросла вихованою та розумною дівчиною. у 13-14 років вона вже писала вірші. Вона написала дуже багато творів віршів. вона познайомилася з відомою письменицею Лесою Українкою. Померла вона у 1942 році 21 березня! зараз ії бидинок де вона жила зробили музей!