1.Недошытый рушнык
2.Країна Недоландия
3.Недоладько
4.Шлях в Недоландию
5.Аля дизнається про Недорадника 1
6.Аля знайомиться з Недопопелюшкою
7.Зустрич з Недорль 10
8.Державна таємниця
9.Аля дизнається з чого побудовано Недоландию
10.Впизнання Недорадника 1
11.Алі допомагає Недоштанько
12.Аля проникаэ в зачарований будинок
13.Аля читає книгу <Справаномер>
14.Аля пробує завершити ще раз справи
15.Аля потрапляє в руки Першого Недорадника
16.Казнь Алі
17.Аля в пидземеллі
18.Аля чує дивну розмову
19.Недороль 10 в пидземеллі
20.Недопопелюшка пришла на допмогу
21.Годинник не можливо полагодити
22.Пошук стрілки
23.Перший Недорадник за гратами
24.Аля не впізнає деяких друзив
25.Аля повертається назад
26.Аля дістає подарунок
<span>27.Аля домальовує 1 Недорадника</span>
Ответ:новела називається "Я (Романтика)", і романтика тут з'являється не випадково, адже фанатизм породжується власне бажанням поліпшити життя людей, це бажання цілком романтичне. Але романтизм має і інший вимір, бо саме романтичне уявлення передбачає жертву заради поставленої мети. І людина, яка сповідує такі ідеї, закономірно може наважитися на будь-які жертви чи щодо �ебе, чи щодо інших людей, інакше й бути не може
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/5613989#readmore
Объяснение:
Вірші Павла Григоровича Тичини часто порівнюють з музикою. Вони її
справді звучать, як музика. Уважно прислухайся і почуєш шум гаїв,
жебоніння струмка, подих вітерцю...
Багато у творах Тичини світла та барв.
Його поезія музична, але й живописна.
Найбільш відомим художнім твором Івана Франка на історичну тему є повість «Захар Беркут». Написана вона була 1822 року, але й сьогодні, на початку третього тисячоліття, цікавить і бентежить читача. У повісті змальовано наших далеких предків — українських верховинців із Тухольської долини, які зуміли героїчно оборонити рідний край від жорстоких татаро-монголів. У зображенні історичного минулого письменникові допомогли художня вигадка та народна творчість, зокрема відома в Галичині і в Закарпатті легенда про затоплення монголів тухольською громадою.
<span>Героями повісті є мудрий ватажок тухольської громади Захар Беркут, його мужній син Максим, жителі селища Тухля, підступний Тугар Вовк, його дочка Мирослава. Найбільше сподобався та запам'ятався мені образ Мирослави. </span>
Це молода дівчина, що рано втратила матір, знала лише любов і турботу батька — Тугара Вовка. Можливо, саме тому Мирославі до вподоби «чоловічі» інтереси — приміром, полювання на ведмедя: «батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою... привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. ... Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем...» Згодом ми довідуємося, що героїня має неабияку силу характеру: зрозумівши, що її батько — зрадник, залишає його й воює проти нього та монголів разом із тухольською громадою. Дівчина просить Захара Беркута прийняти її за дочку.
Мирослава змальована Франком як казкова лісова принцеса, незвичайна та дивовижна.Можна зробити висновок, що для Мирослави головне — бути вірною собі, діяти так, <span>підказують сумління й серце. Увесь час вона серед вояків - тухольців: приносить Захару Беркуту звістку про сина, передає його поради, бере активну участь у боротьбі з ворогами, навчає тухольців робити метавки, лікує поранених. Не дивно, що саме така дівчина покохала відчайдушного й сміливого Максима, Захарового сина. Вона зізнається йому в коханні, клянеться у вірності. Навіть коли Максим опинився в полоні, Мирослава, ризикуючи, йде до ворожого табору, пропонує хлопцю тікати, а сама хоче залишитися замість нього. Доля виявилася прихильною до закоханих: вони з гідністю переносять усі випробування та єднаються в пару. </span>