Станіслав Чернілевський "Забула внучка в баби черевички".
1. Метафори: ''cміхом бризвувши в зело'' (зело - це зелень), "перекотилось літо за село", "за повелінням вікової звички", ''курява вляглась", "вийшли в небо зорі", осінь опустила листок.
2. Персоніфікації: "cміхом бризнувши", "перекотилось літо за село", "вийшли в небо зорі", "курява вляглась після коліс", осінь тихенько опустила листок.
Пояснення:
1. Метафора - ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю.
2. Персоніфікація - це різновид метафори. Властивості живих істот переносять на предмети, явища природи (тобто відбувається оживлення).
Наприклад, в даному вірші, персоніфікація "вийшли в небо зорі''. Властивість живих істот "вийшли (ходити)" перенесена на зорі.
Р.S.: так як персоніфікація є різновидом метафори, то рядок 1 і 2 схожі.
Тема змалювання социального явища коли молоду дівчину видавали заміж за старого не люба
Ідея засудження позіції батьків які прагнули одружити доньку не враховуючи їі почуттів
Жанр родинно-побутові пісні
Пісня про кохання (риса вівдання за не люба)
Ну это же о тебе рассказ...
Напиши свою биографию, чем ты увлекаешься, о своих планах на будущее, о своей семье)
Майбутнє...Звичайно,кожен із нас задумується
над ним.Бачить його світлим і прекрасним,без
всяких життєвих перепон і негараздів.
На мою думку,вже з юності кожен повинен
задумуватись над майбутнім.Тобто,старанно
навчатись в школі(щоб потім отримати
хорошу професію),розвивати у собі хороші
якості
(добро,чесність,доброзичливість.щирість).
Я бачу себе у колі сім'ї,рідних і близьких.І не
головне,чи стану я в майбутньомувідомою чи
багатою,а головне,щоб навколо мене були
хороші люди,які б по-сравжньому мене любили
і поважали.Г.Сковорода казав:"Маючи друзів
вважай.що ти володієш скарбом".
Знаєте,одного разу біля магазину я побачила
старшого чоловіка,який сидів,пив пиво і
бормотав собі щось під ніс.Від п'янства він не
міг вимовити жодного слова.Дивитись на
це,звичайно,страшно.І одразу починаєш
задумуватись над майбутнім.Невже мене
чекає таке саме?Навіщо проживати життя,щоб
так його закінчити?!На мою думку,потрібно
по-собі залишити хорошу згадку.І тому я
вважаю,що над майбутнім потрібно
задумуватись ще в молодості,бо як
кажуть:"Кожна людина-творець своєї долі".
Чи вважаю я себе хазяїном своєї долі?Це теж
складне питтання,і ніхто,мабуть,категорично
на нього не відповість.Думаю,що я будівничий
свого майбутнього:цеглина за цеглиною будую
своє життя,що тільки починається.А
господарем своєї долі я відчую себе тоді,коли
зможу служити своєму народові,країні,коли з
радістю ітиму на роботу і радо повертатись
додому.
