Ответ:
"В казематі" (між 17.04.1847 і 30.05.1847)
Объяснение:
Жанр твору: повість автобіографічної трилогії.
Імена головних героїв: Климко
Імена другорядних героїв: Наталія Миколаївна, тітка Марина, Зульфат
Стислий переказ твору: Климко прокидається від холодної роси на ногах. Він вирушив по сіль. За склянку з нею можна наміняти їжі. Згадує своє життя з дядьком Кирилом (машиністом паровоза)Одного разу в паровоз з дядьком влучила бомба. Так хлопчик осиротів. В його барак розбомбили, тому він йшов у чому був. Підбадьорює себе, що скоро добереться до міста Слав`янськ, а там солі - скілько хочеш. Голодний Клим знаходить город, де підкріплюється печеною картоплею. Його ноги втомилися і замерзли, відмовлються іти далі. Від відчаю він спочку б`є іх, а потім розтиє і потроху іде далі. Згадує про свого друга Зульфата і вчительку Наталію Миколаївну з дівчинкою Олею. Через брак іжі, Клим і вирує по сіль. Далі приходить до міста на базар. Там знайомиться з безногим дядьком і дівчиною. Та смпочку злякалася його. Дядьком овив, що з таким натсроєм вона нічого не продасть, і зпропонував ій поставити свою речі біля своїх. Раптом набігають поліцаї з ціллю ловлі молодих людей для відправки до Німеччини. Дядько і Клим відбивають у них дівчину. У якості вдячності вона дає йому трішки солі, а дядько - тапочки. Отямився Климко і ліжку тітки Марини. Вона виходила його, поїла молоком. Хлопчик подумав, було б добре принести молока Ользі, почав розбавляти його водою. Дійшло до того, что воно втратило свій смак та стало схожим на воду. У вдячність допомагав по дому як міг. Марина запропонувала хлопцю залишитися з нею назавжди, на що він відмовився. Повертався додому залізницею у таварному вагоні. Прокився від грохоту і помітив на дверях німця. Той наказав виходити. Вони били пасажирів. не жаліючи ні дітей ні жінок. Зупинися на Дебальцево. Климко був вимушений длі йти пішки. Другого дня Климко підходив до своєї станції. У нього був мішок із сіллю, харчами, навіть пляшечка молока, яка дивом не розбилася при падінні. Раптом у висілку почувся постріл. Від переїзду біг чоловік. За ним - двоє в чорному. Хлопець зрозум що сталося і показав йому дорогу, де той міг би сховатись. Пролунала автоматна черга. Климко впав. З пробитого мішка потекла на дорогу сіль. На Зустріч біг Зульфат і кричав:"Климко-о!".
Власні думки: твір Г. Тютюнника не залишив мене байдужою до теми війни і людської жорстокості. Я була вражена героїчними вчинками хлопчика, який не розгубився і не злякався. Залишившись сиротою, дитина могла зламатися і озлобитися на світ, але Климко - сильний хлопчина. Він не міг смостерігати за стражданнями інших (наприклад, випадок з вчителькою). Героя вразила і надихнула її самовідданість і біда, в якій вона опинилася. Клим проходить велику відстань пішки заради тих, хто черкає на нього. Його не здатна зупинити навіть тітка Марія, яка прихистила хлопчика, хоча він би замінив їй рідного сина, а вона стала б для нього матір`ю, якої не вистачало головному герою. Хлопчик повернувся додому з виконанним прихонням, але Климку притаманне гостре відчуття справедливості, був не байдужою людиною. Тому в кінці показує напрямок, де можна сховатися солдату ( чоловік у солдатському галіфе з розв`язаними поворозками і гімнастерці без реміняки) за що і був вбитий нацистами. Буже боляче розуміти, що така героїчна дитина, нехай в книзі, помирає. Цим автор підкреслив на прекрасних якостях Климка, які неможливо придбати з досвідом, і закликав виховувати в собі добру людину.
Свій вплив мистецтво бароко мало на літературу — як
європейську, так і українську. Бароко, так би мовити, припало до душі
українським митцям, тож здобутки нашого мистецтва в межах цього стилю
нічим не поступаються бароко європейському.
Які ж характерні риси цього напряму? Насамперед це
метафоричність світосприймання, в чомусь — навіть складність. Світ стає
мінливим, сповненим символів, реальність метафорична та неоднозначна…
Такою постає дійсність для людини епохи бароко. Вплив церкви та держави
посилюється, мотиви церковного та світського мистецтва поєднуються між
собою — це принципово нове явище українського мистецтва, оскільки до
початку XVII століття ці мотиви різко розмежовувались. Складна
образність дедалі більше приваблює авторів, алегоричність та
метафоричність творів робить їх ніби нашаруванням смислів та образів.
Але ця складність не відлякувала читача, а навіть зацікавлювала його,
бо бароковий твір часто містив гру, мав бути розгаданим і
розшифрованим, ніби ребус.
Життя – дивна річ. Хтось в ньому бідний, а хтось – багатий. Багато хто вважає гроші найбільшою цінністю. Але чи так це?
В наш час матеріальні цінності перевищили духовні, затьмарили їх. В погоні за скарбом ми втрачаємо щастя, а життя наше набуває сенсу машини для друкування грошей. Яскравий приклад цього є в творі Карпенка – Карого під назвою "Сто тисяч". Або у творі "Скарб" про Павлуся, який ніколи нічого не робив. У багатства є одна проблема – залежність від нього. Бідний що став багатим виживе якщо загубить весь капітал, а ось багатому доведеться потрудитись. А ще люди з достатком не завжди щасливі. А без щастя наше життя стає неповноцінним, перетворюється на ілюзію.
З вище наведених мною фактів можна зробити висновок, що багатство – не є необхідністю, і краще бути бідним та щасливим, ніж багатим, але нещасним.
