«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі.
В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу. Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій.
Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».
Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.
Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема.
Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним.
Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака.
Читати,писати,кусати,битися,квітка.
Тема «Ми йдемо»: відтворення ходи українців шляхами країни з рушниками і гарним настроєм
з дитинства дощ Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив
Добрий чоловік надійніше кам'яного мосту
Нові казки про Новий рік. Це сталося дуже давно, в одному древньому чарівному лісі. На одній казковій галявині росли два старих дерева: клен і берізка. Вони були справжніми друзями. Але чарівний вітер приніс невелику зернятко їли, яке впало між деревами. Сонечко гріло його, поливав. І ось одного разу, в один з днів маленька ялинка підросла. Стала веселою, зелененької і такою наївною. А лені звірі все частіше і частіше намагалися схопити ялинку за маківку. Поруч стоять берізки і клену стало шкода дівчинку, і вони стали піклується про неї. Незабаром завдяки любові, доброті своїх сусідів маленька беззахисна ялинка стала воістину справжньою красунею лісовий. Пухнаста, зелена, струнка. Ось прийшла зима. Напередодні нового року звірята почали замислюватися, як його провести, а головне де взяти гарну ялинку. І ось Ведмідь вирішив, влаштує конкурс, і вибрати дерево, яке стане символом зими. У ньому брала участь і наша ялинка. Було багато чудових, симпатичних претенденток, але все – таки міс-ліс стала ялинка. Звірята прикрасили її шишками, ягодами, влаштували веселе свято. Були пісні, танці, привітання. І ось диво! Несподівано на санях з четвіркою швидких оленів проїжджав Дідусь Мороз. Він побачив свято і веселощі, вирішив приєднатися до звірятам. Здивувався, побачивши ошатну ялинку, вона йому дуже сподобалася, і він взяв гілочку, щоб дітлахам. З тих кожен новий рік не може обійтися без ошатною лісової красуні.<span> </span>
