Я вважаю що так .Розглянемо такий приклад. До брата свого чоловіка прийшла вдова з дитиною та попросила грошей на життя.
Чоловік відмовив їй кажучи що в нього немає грошей.
Маючи великі маєтки.
Жінка пішла.Але через 3 місяці чоловік залишився ні з чим. Його обікрали а рлзкішний маєток забрали.
Дізнавшись що жінка стала успішною він пішов до неї та попросив пробачення каючись казав що винні у всьому гроші.Жінка пробачила йому та допомогла.
Отже гроші роблять людину жадною
Зимою, я завжди дивився з вікна, як мама робить на полі, я хотів допомогти но в мене не було чобіт та теплої одежи.Настала весна я захотів посадити свою квітку тай посадив нарцис ,доглядав за ним ,піклувався.Одного разу я пішов пасти гусей ,задивився у небо чисто голубе,на красу природу .Погнали тучи та я почав бігти до дому,я не вспів квітку зломало,та все напрасна мамина праця,тай я впав .Очнувся я у дома .
У чому сенс життя? Я впевнена, кожен хоч раз у житті замислювався над цим. Я спробую відповісти на це питання для себе. Сенс життя в тому, щоб просто жити кожен день, кожну хвилину і прожити потрібно, беручи від життя все, що в твоїх силах. А адже в наших силах дуже багато чого. Немає нічого неможливого, звичайно крім фантастики.
Кажуть дуже важко навчитися любити, довіряти, прощати і цінувати. Думаю, що все це ми повинні в собі розвивати. На жаль, не кожен з нас вміє цінувати життя і людське існування. Навколо тебе постійно поруч близькі люди, і ти думаєш, що це завжди, ну навіть якщо і не завжди, то принаймні на довгий час вони будуть поруч, але, на жаль, це не завжди так. Дуже важко навчитися цінувати їх, коли вони поруч. Але коли ти втрачаєш рідну людину, ти починаєш розуміти що вона була дуже дорога тобі, що ти не звертав увагу на те, що вона є. Адже це для тебе звично. Так от – це дуже боляче, тобі важко усвідомити, що її немає поруч, що ти більше ніколи в своєму житті не зможеш з нею поговорити, обняти або просто зателефонувати, ти нічого не зможеш зробити і повернути його ти теж не зможеш. І ось тоді я почала замислюватися над тим, яке цінне життя, все що в ньому присутнє і все, що оточує тебе.
Потрібно цінувати, любити, поважати і піклуватися про своїх рідних і близьких тобі людей. Потрібно жити кожен день, пізнаючи щось нове і просто в своє задоволення, адже не даремно кажуть: «Навіщо відкладати щось на завтра, якщо можна це зробити сьогодні! » А й справді, чим сьогоднішній день відрізняється від завтрашнього? Нічим, просто тобі лінь.
Ще у всіх людей є страхи. Ні, я говорю не про ті, які нам притаманні під час перегляду фільмів жахів, а про ті, які переслідують нас по життю. Наприклад, ти боїшся підійти познайомитися до дівчини або до хлопця, ти пропустив заняття і боїшся прийти або боїшся іспитів і не приходиш на них, боїшся зізнатися людині в почуттях – це одні з небагатьох прикладів з нашого життя. Але на це у мене є мій принцип у житті: «Краще шкодувати про скоєне, ніж про те чого не зробив».
Звичайно, це не до всього ставиться, особливо до того, що краще шкодувати про те що вбив, ніж про те що ні. Адже на це здатні ті люди, які за життя не добилися нічого. Вони лінувалися, відкладаючи все на завтра або просто не вчилися цінувати своє життя і життя інших. В підсумку вони заплутувалися в тому, що вони взагалі хочуть, на них навалювалися проблеми, які вони знову відкладали на завтра. Психіка не витримувала і все це вони заглушали випивкою, наркотиками або іншими речовинами, діючими на свідомість людини. Але ж це все на час і все коли-небудь закінчується. І ось тоді вони шукають гроші на те, щоб знову забутися, починають красти, нападати, вбивати. Але в підсумку вони все одно будуть покарані за ті чи інші злочини. Адже ніщо не залишається безкарним і правда спливає завжди. Потім вони несуть покарання в тюремному ув’язненні. Хтось починає звинувачувати себе і замислюється про те що він зробив, але повернути все назад вже неможливо і все тому, що ти нічого не зробив для того, щоб прожити гідне життя і бути людиною з великої літери.<span>Саме тому потрібно завжди до чогось прагнути і робити все, що в твоїх силах, для того, щоб потім не замислюватися над сенсом життя, а знати – що ти прожив це життя з сенсом.</span>
<span>Весь навчальний рік ми тільки й живемо ст. очикуванни літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на свободі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво і взагалі отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Героями твору є два хлопчики-п'ятикласники - Митько й Сергій. Отримавши від «улюбленої ботанічку» завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо в Митьков бабусі в село. Батьки Сергія відразу не погоджуються, бо знають, яка вибухова сила, ці два друга, але, врешті-решт, здаються, піддавшись вагомим аргументам про «передчасному старінню наших організмів» і двійки за неприбраним колекцію, 'що придумав Митько.Спочатку хлопці не проявляють ніякого інтересу до збору всяких комах, до вивчення зоології, тому що вона може бути краще ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно іграшкам, як це і годиться п'ятикласникам, що тяжко працювали весь навчальний рік.Приихавшы в Юрківки, дорогою до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька - хлопця років чотирнадцяти, що сміється збройних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати і налякати друзів. Випадково побачивши Митька і Сергія на березі озера, Васька таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Розповідь, на перший погляд, підозріла і мало схожа на правду, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все-таки заночувати біля озера, щоб з'ясувати, що ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту і починаються найцікавіші пригоди друзів, непомітно для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи пьятикласникив.Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, з'їв навіть ворону, залишивши тільки пирья.Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять у бібліотеки і читають по вісім книг по зоології в тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, - ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митька вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім'я на честь новоявлених вчених - Митькозавр Стеценка.Митько й Сергій весь час потрапляють у смішні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, тому що вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тому викручуються із складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка може; з'їла навіть людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники наполегливо стоять біля озера.Безперечно, друзі дуже розчаровані, коли з'ясовується, що ніякого Митькозавр немає, а це просто жарт Васька. І Митька і Сергій все одно не жаліють, тому що вони розуміють, що час не минувся дарма. Майбутні шестикласники вже знають. стільки, що навіть не снилося Васькові, який думав, що пошив їх у Дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврів, вони чудово провели час і повні сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці</span>
Дуже часто ми чуємо: "Ти цього не гідний", "Тримай свою гідність", "Він гідна людина"... Все це примушує нас замислитись, а що ж таке гідність? Кожна людина по-своєму розуміє поняття «гідність». Для одного це просто вміння відстоювати свою точку зору, переконувати в її правильності інших. Другий гідністю вважає гордість і непокору. У третього почуття гідності асоціюється з приреченістю до самотності. У моєму ж розумінні, гідність є однією з найважливіших рис кожної людини. Адже тільки людина, що має почуття особистої гідності, за будь-яких обставин посяде відповідне місце в суспільстві. Як же стати гідною людиною? Що зробити, щоб заслужено здобувати повагу інших? Для цього людині необхідно виховувати в собі такі риси характеру, як чесність, порядність, щирість, доброзичливість, толерантність, а також патріотизм. На почутті власної гідності ґрунтується самоконтроль людської особистості, вимогливість людини до себе. Разом із совістю й честю гідність є засобом усвідомлення людиною відповідальності перед собою та іншими. Гідна людина ніколи не дасть себе в образу і не дозволить принижувати. При цьому з глибокою повагою ставиться до свободи особистості інших людей. Така людина не стане навмисно заподіювати іншим незручності, біль і страждання, а навпаки, своєчасно допоможе. Гідна людина ніколи не зазнається, а залишиться скромною. Філософ Мішель де Монтень писав, що справжня людська гідність схожа з річкою, бо найглибша водойма найменше шумить.
Я вважаю, що людська гідність - це крихкий і безцінний скарб людини, на якому тримається наше суспільство. Тому відкинемо погані думки і будьмо гідними нашого минулого, теперішнього і майбутнього!
