Мета: охарактеризувати образ Тугара Вовка, його прибічників, добираючи переконливі факти, обґрунтування; зробити ідейно-художній аналіз VІІ, VІІІ розділів повісті; сприяти виробленню в учнів навичок аналізувати образи в художніх творах; розвивати увагу, активний словник школярів, пам’ять, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; виховувати зневажливе ставлення до зрадників народу, Батьківщини, жорстокості, підступності; прищеплювати любов до художньої літератури, її митців. Тип уроку: формування та вдосконалення вмінь і навичок. Обладнання: портрет І. Франка, текст твору «Захар Беркут», ілюстрації до повісті, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). ХІД УРОКУ І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація опорних знань у формі літературного диктанту за твором І. Франка «Захар Беркут» Завдання диктанту. • Основний рід діяльності тухольців. (Скотарство) • І. Франко у творі називав Максима дитям... (Гір) • Назва великого кам’яного стовпа. (Сторож) • Вік Захара Беркута. (90 років) • Сила природи, до якої найчастіше звертався З. Беркут. (Сонце) • Хто з героїв твору навчив тухольців майструвати метавки? (Миро-слава) • Мирослава могла вільно рухатися у ворожому стані за допомогою... (Персня) • «Життя в неволі нічого не варте — краще смерть»,— так зазначав... (Максим) • Під час битви тухольців з татарами З. Беркут займався... (Лікарською справою) • Хто в дитинстві виховував Мирославу? (Батько, няня) • Характер, проявлений Мирославою у поєдинку з ведмедицею. (Безстрашність, стійкість, рішучість) • Режисер, який екранізував твір І. Франка «Захар Беркут»? (В. Івченко на Київський кіностудії ім. О. Довженка) Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал. ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності ІV. Основний зміст твору Не той ворог, що перед тобою, а той, що за спиною. Народна мудрість Хто принижує оточуючих, той ніколи не буде великий сам. Й.-Г. Займе Боягузи помирають багато разів і до смерті. В. Шекспір 1. Вступне слово вчителя Діти! Ви повинні знати, що «зрадництво» — це найганебніша риса в людському житті. Сьогоднішній урок допоможе вам знайти правильний життєвий вибір у складній ситуації. Я сподіваюсь, що ви будете справжніми патріотами і ніколи не зрадите свій рідний край, рідну неньку. 2. Характеристика образів ворожого стану 2.1. Тугар Вовк. 2.1.1. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал. • «...Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». • «...Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, ...побудував собі гарну хату...» • «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду...» • «Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю». • Максим: «Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати...» • «Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним». • «Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю...» • Мирослава: «Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!» «Вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна». • З рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів». • «...Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. ...Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин в кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися». • Максим: «Ти глянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого Чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира». <span> </span>
Не їсть, не п є, а ходить і б є,(годиник) Гладить все що торкається, а торкнеш кусається ( праска) Четверо братів під одним столом живуть ( стіл) Кінь сталевий а хвіст з льону (голка з ниткою) Усім хто прийде і всім хто піде вони ручку подають( двері)
1. <span>Мене втомили люди 2. </span>Поїзд<span>, повний людського гаму 3. </span><span>Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. 4. </span><span>Ми таки стрілись на ниві - і мовчки стояли хвилину - я і людина 5. </span><span>Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає</span>