"Слово про похід Ігорів" по сьогоднішній день залишається актуальним для вивчення та дослідження літературознавців та істориками.Такі пам'ятки дають зрозуміти кожному,що слова про нашу історію вічна та незабутня
«Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Особливо наголошено на тому, що Маруся «до усякого діла невсипуща» «Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече» «Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням допомогала батькам, варила їжу, пряла «Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». «Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!»
Люди здавна помітили, що не можна поспішати у роботі. Спершу треба все обміркувати, зважити свої вміння та силу, зрозуміти чи завдання по плечу, підібрати інструмент. І найголовніше - робити діло старанно, без поспіху. Так чинять майстри своєї справи. Тоді усі задоволені результатом. Не доводиться переробляти. Недаремно кажуть: «Поспішиш – людей насмішиш».
Доладна, як писанка.
<span>Ходить так легенько, наче в ступі горох товче. </span>
<span>Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця. </span>
<span>Тиха, як телиця. </span>
<span>Серце з перцем. </span>
<span>Як брикне, то й перекинешся. </span>
<span>Носом чує, як у небі млинці печуть. </span>
<span>Як ходить, то неначе решетом горох точить.
все выписать слишком долго...
</span>
Захар Беркут - це вождь Тухольської громади. Тугар вовк - це боярин, який зрадив свою Родину.
