<u><em>Моя рідна Україна - це земля на якій я народився і живу, це земля моїх дідів та прадідів, які прагнули до волі та кращого життя. Яку я бачу свою країну у майбутньому ? Я бачу її країну щасливою , стабільною та вільною.Я хочу щоб моя країна була вільною і єдиною країною . Я хочу щоб моя країна мала хорошу владу . Я хочу щоб люди які стояли на майданах у Києві , Львові , Донецьку , Харкові та інших містах були щасливі за свою країну , за те яка вона була і якою стала . Я мрію що все таки моя країна у майбутньому буде незалежною державою .Вірю і знаю - Україна у майбутньому стане прекрасною та сильною державою. Де її будуть поважати та цінувати не тільки в Європі, а й у цілому світі!</em></u>
<u><em> ********* ********** ********************* ****************</em></u>
<u><em>Моя родная Украина - это земля на которой я родился и живу , это земля моих дедов и прадедов , которые стремились к свободе и лучшей жизни. Какой я вижу свою страну в будущем? Я вижу ее страну счастливой , стабильной и свободной .Я хочу чтобы моя страна была свободной и единой страной. Я хочу чтобы моя страна имела хорошую власть. Я хочу чтобы люди стоявшие на площадях в Киеве , Львове , Донецке , Харькове и других городах были счастливы за свою страну , за то какая она была и какой стала . Я мечтаю что все-таки моя страна в будущем будет независимым государством. Верю и знаю - Украина в будущем станет прекрасным и сильным государством. Где ее будут уважать и ценить не только в Европе , но и во всем мире!</em></u>
Ответ:Санько: єдина дитина у родині. Матір його пестить, дуже хвилюється та опікає. Це мрійливий хлопчик, який багато фантазує. Він досить спокійний, розсудливий. Санько має хист до ворожіння, подумки навіюючи власні бажання іншій людині.
Грицько: сирота, який по черзі живе у різних людей та допомагає їм по господарству. Дуже активний та жвавий хлопчик, який не може всидіти на місці. Гриць ніколи не дасть себе обманути, адже він дуже уважний до людей та має зіркі очі.
Объяснение:
Какое произведение?
Какой обьём?
Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника «Климко»)<span>Повість Григора Тютюнника «Климко» переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Головний герой твору Климко – це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом.Климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості. А ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож Климка і вчишся у нього рішучості та милосердю .Це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті. Автор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з’явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу, Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг розплатитися за це життям. І ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших.Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників-українців.Та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення Климка з торбиною солі на станцію, допомога радянському полоненому і смерть хлопчика. Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників. Та навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших. Забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. Тут і скосила його черга з німецького автомата: «Він уп’явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль…».<span>Перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.</span></span>
Праця приносить велике задоволення адже не тільки собі приносиш його а й навколишньому середовищу.Тому ми повинні допомагати всім людям щоб всім було добре, тій самій бабусі яка переходить вулицю та й треба допомогти!