Для автора характерна объективная манера повествования. Авторская поэзия выделяется в образах героев.
<span>В стихотворении Лермонтов поднимает и проблему взаимоотношений человека и природы: люди не ценят то, что дарит им природа. Они стремятся уничтожить ее ради сиюминутных желаний или выгоды, не думая о последствиях. Осуждая людей за потребительское отношение к окружающему миру, поэт предупреждает, что беззащитная природа все же может отомстить обидчикам, и эта месть будет столь же безжалостна и жестока, как и поступки людей, мнящих себя царями природы.</span><span>Стихотворение имеет кольцевую композицию, основанную на приеме антитезы жизни и смерти в первой и последней строфах. Первая строфа ярко рисует идиллическую картину волшебного оазиса среди безбрежной пустыни. В последней строфе оазис превращается в «седой и холодный» пепел, ручей заносит раскаленный песок, и пустыня вновь становится безжизненной, суля путникам неминуемую гибель. С помощью такой организации стихотворения Лермонтов подчеркивает всю трагедию человека в катастрофической ситуации.</span><span>Повествовательное по характеру произведение имеет четкую сюжетную линию. Главными героями стихотворения являются «три гордые пальмы». Не желающие жить «без пользы» и недовольные своей судьбой, они начинают роптать на Создателя: «Не прав твой, о небо, святой приговор!». Бог услышал их недовольство, и чудесным образом возле пальм появился богатый караван. Его обитатели утолили жажду«студеной водой» из ручья, отдохнули в благодатной тени приветливых пальм, а вечером без сожаления срубили деревья: «По корням упругим топор застучал,// И пали без жизни питомцы столетий!». Гордые пальмы были наказаны за то, что не довольствовались своим уделом, а посмели «на Бога роптать».</span>
Потому что она кончается самоубийством
Вакула — молодий сільський коваль, головний герой повісті Гоголя. Крім того, що він відмінний майстер своєї справи, він ще й знатний на всю округу художник (малював картини на релігійні теми і образу святих). Цей парубок може бути одночасно і веселим і відповідальним, ніжним і сильним, дуже господарським і легким на підйом. Він з самого дитинства є помічником своєї матері у веденні господарства, його всі поважають в селі, так як він цього заслуговує. На церковній стіні Вакула зобразив святого Петра в день Страшного суду. Святий, з ключами в руках, виганяв з пекла злого духа, і «переляканий чорт кидався на всі боки, передчуваючи свою погибель, а ув’язнені перш грішники били й ганяли його батогами, полінувалася …». Саме за цю картину Вакула потрапив в немилість до біса, який протягом всієї повісті намагається помститися молодому ковалеві. Вакула дуже любить Оксану — найкрасивішу і, напевно, тому примхливу дівчину в Диканьці. Але Оксана погоджується вийти за Вакулу заміж тільки після того, як він принесе їй царицині черевички. Коваль, кинувши все, мчить до цариці, щоб догодити своїй норовливій і примхливії дівчині, яку він дуже любить. А в помічники він вибирає самого чорта. В відсутність Вакули Оксана розуміє, наскільки дорогий їй коваль. Їй не потрібні навіть царицині черевички. Але сміливий Вакула вже дістав їх — і щастя молодих безмежне. Завдяки таким рисам, як вроджена скромність і простота, йому вдалося зачарувати саму імператрицю в Петербурзі. Вона чує прохання молодої людини і віддає йому свої черевички, щоб допомогти Вакулі виконати завдання, яке дала йому Оксана. Завдяки своїй винахідливості і рішучості він все ж догодив своїй примхливій і легковажній дівчині. Всі ці достоїнства оцінила Оксана. Коли автор створював цього героя-Вакулу, то нагородив його чесністю, завзятістю, працьовитістю і вірністю. Таким чином, Гоголь хотів пояснити читачам, що люди з такими якостями характеру завжди з честю можуть перемагати зло.
