Не дарма кажуть "Слово не горобець, вилетить-не спіймаєш". Словом можна образити людину, іноді навіть і убити. Перед тим як щось казати, потрібно подумати. Якщо сказати людині щось образливе, в її душі з'явиться рана. Таку рану називають душевною. Людині важко буде жити з цими словами. На мою думку не потрібно говорити багато непотрібного, краще подумати та красиво почати розмову. Людям буде цікаво розмовляти з вами і самому на душі буде приємно
<span>Людина і природа нерозривно взаємопов’язані між собою. Це було завжди. Первісні люди настільки трепетно ставилися до природи, майже обожнювали її. І вогонь, і вода, і земля, і небо… Усі стихії бачилися первісній людині божествами. Та й рослини, і тварини, і птахи. Це трепетне ставлення до природи і зараз жевріє в душі кожної людини. Наприклад, моє ставлення до ластівок. Я дуже люблю ластівок. Приїжджаю в село до бабусі, відкриваю скрипучу дерев’яну хвіртку, обнімаюся з бабусею, п’ю з нею чай, а потім – до річки. Ластівки вже там. Вони кружляють так низько, що крилами нібито торкаються води. У глині стрімкого протилежного берега гнізда ластівок. Там вони вигодовують своїх пташенят.</span>
Ответ:
a) Незмінювана форма дієслова,яка означає ознаку дії,ознаку предмета або ознаку іншої ознаки
1.Я зараз прийду на твою пiсню, побратиме (звертання), i теж заспiваю. 2.Заходьте, щасливi господарi (звертання), в хату. 3. Люди (звертання), сiдайте, будь ласка (вставні слова), швидше за стiл Великоднiй. 4. Гарний хлопець з iншоi планети, може (вставне слово), завтра в гостi залетить. 5. Я знаю, юначе (звертання), що серце козаче тобi вiд природи дано. 6. Спасибi, предки (звертання), за духовний спадок.
