Усе починається з дитинства, з колискової, з голосу материнської душі над колискою. Уже в/перше звучання почутої мелодії на/вічно вплітається для маленької дитини багатоголосся душі та світу. Від/тепер відкривається шлях її радощам, смуткові й веселості, тривогам, і сподіванням. І, на/певно, головному - взаємності з життям, зі світом. Колискова - це не/наче душа, яка ходить навшпиньках.
У переносному значенні вжито в тексті виділене слово
<span>ходить навшпиньках</span>
<span>
</span>
<span>"Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій.- Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно."
</span><span>*Зажди! — просить хлопчина.— Не тікай від мене, візьми мене із собою, перевези!*
</span>*Васильку, го - ов! А йди сюди!* - гукнув з подвір’я батько
*Життя довге, якщо ним уміло користуватися*<span>, — повчав відомий філософ Сенека.
</span>*Ну як же так, щоб воля та пропала?* —<span> дивується Мавка на слова Лукаша.
</span><span>Мати благала Миколу: *Сину, не зачіпай ти осавули*
</span><span>„Оце наша електростанція,— пояснював Іван Федорович.— Хіба не красуня?”
</span><span>*Я, коли виросту, теж садівником буду!* – не зводячи очей з дядька Степана, палко промовив Юрко</span>
Щоб дійти до вершини гори ,потрібно ще два кілометри йти угору.
Ответ:
Б
Объяснение:
есть нездужати-от болезни,
а есть не здужати ворога
1.Троянда усміхається сонцю шовковими пелюстками, розтуленими назустріч теплу й сонцю.
2.Яблуні посхиляли до землі гілля, обтяжене медовими запашними плодами.
3.Нависаючі над обрієм хмари здавалися важкими й суворими.
4.Прикований до стелі Прометей подолав нелегкий шлях від темряві до світла.
