Буди дружним класом - це, на мій погляд, значить мати однакові погляди на людські цінності . А звідси - відповідна поведінка усього класу. Дружній клас - це не тільки спільні веселі розваги, а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на допомогу однокласнику. Або у хвилини щастя - чи то день народження , чи якась особиста перемога - щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши гарне свято . А ще дружний клас - це вміння зупинити свого однокласника перед поганим вчинком, простягнувши йому руку друзів. Дружний клас - це коли багато "я" зливаються в одне "ми", як струмочки зливаються в одну річку, що весело тече в одному напрямі.
Я не буду писать слова просто букви по порядку к слову
е,е,е,е,е,е,и,е,е,е,е,и,и,е,е,е,и,
Спілкування є дуже важливою складовою життя людини. Ми постійно
знаходимося у круговерті спілкування – вдома, у школі, на вулиці ми
зустрічаємося та розмовляємо з великою кількістю людей, близьких та
малознайомих.
На мою думку, все залежить від якості спілкування. Часто
трапляється, що люди лише обмінюються одне з одним плітками чи
жаліються на проблеми, або хтось на когось гримає. І все це не тільки
не приносить нам задоволення, а й просто відбирає силу та енергію, що
наступного разу і розмовляти з цією людиною не хочеться.
Спілкування – це взаємодія, це рівноцінний обмін інформацією,
враженнями, почуттями. Аби воно було повноцінним, необхідно бути
зацікавленим у співрозмовникові, поважати його, вміти слухати тощо.
Треба вміти давати й брати. Та й не завжди потрібні слова, спілкуємося
ми не лише з людьми, а й с тваринами, природою, витворами мистецтва. І
от спілкування, яке приносить задоволення, - це справді рідкісна та
цінна річ.
Спілкування – це процес єднання, близькості, коли ти впускаєш
когось чи щось до своєї душі, і воно стає частинкою тебе. Важко прожити
без цього. Згадаємо Оксану, героїню «Боярині» Л.Українки. Потрапивши
на чужину, вона втратила можливість щирого спілкування, ніхто не
розумів її туги за рідними місцями, мовою, звичаями, душевно близькими
людьми. І це призвело до її хвороби та загибелі.
Зараз твердження А. Сент-Екзюпері актуальне ще з однієї
причини. У сучасному світі людина більше часу проводить з речами, ніж з
людьми чи природою. Комп’ютери, автомобілі, банкомати, термінали,
станки та конвеєри – все це дуже зручно та корисно. Інтернет та ЗМІ
перенасичують нас інформацією. А врешті, у людини все менше сил на
«живе» спілкування. І це погано, бо спілкування – наша духовна потреба,
завдяки ньому ми розвиваємося, вчимося, розширюємо світогляд.
<span>Тож, я вважаю, можна згодитися з твердженням, що спілкування –
це справжня розкіш. Треба дорожити близькими та цікавими нам людьми,
більше часу проводити на природі, слухати музику, дивитися на прекрасні
картини… Треба заповнювати своє життя спілкуванням з прекрасним у всіх
його виявах, бо це робить наше життя повноцінним.</span>
Надо то слово, от которого появляются другие лова поэтому - сонный
Одного разу, коли матері Мови, не було вдома, її діти - частини мови, засперечалися, хто з них найважливіший.
- Я - сказало Дієслово, - приношу найбільше користі. Без моєї Геракловой сили ви ніщо. Як я зявлюсь і запущу в дію усі мої три часи в однині і в множині, то тільки тоді ви значите. Також в речені я можу виконувати головну і другорядну роль.
- А чому це ти найглавніший- сказав Іменник, - я тоже приношу користь, бо я даю всім імена: істотам,предметам,подіям.
Тут у мову втрутилися Прикметник, Числівник, Займенник, Прислівник, Сполучник. <span>І ось зібралася Рада частин мови, щоб вирішити головне питання: хто ж найважливіший – Дієслово чи Іменник? Кому царем бути? Одні кричать: «Іменнику!», інші «Дієслову!»
</span> Мабуть і зараз би вони сперечались, якби у цей час не повернулася до своєї рідної домівки мати Мова. Прилетіла вона на своєму вірному коні Тексту .
- Не сваріться любі діти. Кожен з вас мені потрібен. <span>Ти, Дієслово, важлива частина мови, без тебе не можна зрозуміти, яка дія відбувається чи відбулася, але поміркуй, чи мало б ти таку вагу, якби не було Іменника, чи можна було б зрозуміти, про що чи про кого говориться в реченні? А без інших частин мови, чи гарним було б наше мовлення, чи зрозумілою думка, чи вірно передавалась би дійсність? Хай між вами запанує дружба і злагода назавжди.
Усі частини мови взялися за руки. І з того часу </span><span>між усіма частинами мови панує дружба та злагода.</span>