Бути дорослим - це бути відповідальним за свої вчинки, слова, за тих, хто в тебе потребує!Бути дорослим - це вміти підпорядковувати, добровільно підпорядковувати свої бажання інтересам інших людей, інтересам справи, якою займаєшся.Бути дорослим - це вміти вирішувати конфлікти ефективним способом.Бути дорослим - це мати почуття власної гідності.Бути дорослим - це бути собою!Бути дорослим - це бути самостійним.І все таки! Добре бути дорослим? Так! Дуже добре! А чи добре бути дитиною ?! Так! Добре! Адже в кожному віці є те, за що варто дякувати життя! Дитинство - це безтурботність, наївність, довірливість, почуття захищеності. Отроцтво, юність - це шкільна пора, тобто найшвидше зростання фізичних і розумових здібностей людини, це шкільні друзі, перше кохання, це і перші труднощі і перші радості. А зрілість - це впевненість, відповідальність за вчинки, улюблена сім'я і діти, улюблена справа, це реалізація себе, своїх бажань!Чи легко бути дорослим? Звичайно, ні! Так само, як і нелегко бути дитиною. Для кожного життєвого періоду характерні свої труднощі. Але тим і хороша життя, що загадуючи свої загадки, вона дає нам шанс їх розгадати. Важливо, зберегти в глибині душі своєї дитини, А. П. Чехов сказав: «Бережіть в собі людину». А мені хочеться додати: «Бережіть в собі дитину». Любіть його, годуєте його солодкими цукерками, але не перестарайтеся.
вибери що сподобається
В осені коси заквітчанні пшеничними олосками й червоними ягідками калини.Ходить осінь лугами,берегами.Де хітхне там холодом війне.
Любить осінь ночами сидіти на березі ставка.А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться.Оце й починається осінь.
Бояться осені пташки.Як тільки побачать її ластівки,злітаються і про щось тривожно радяться.А журавлі піднімаються високо в небо і про щось курличуть.
Любить осінь заходити у садки.Доторкнеться до яблуні - яблука жовтіють.А дятли радіють зустрівшись з осінью:голосно щебечуть,перелітають із місця на місце,шукають поживи на деревах.
Я люблю осінь за те що ця пора року працелюбна.
Монолог — компонент художнього твору, що становить мовлення, яке звернене до самого себе чи інших (мовлення від 1-ї особи), на відміну від діалогу.
Виходячи з цього, монологічне висловлювання це висловлювання, в якому йде звертання до самого себе чи інших (від 1 особи).
Як чудово буває дивитися на небо після доща. Іноді там можна побачити різнокольорову веселку. Спостерігати за нею приємно та любо! Дійсно, як чарівно вона заворажує тебе! Вона лагідно дивиться на тебе з неба, і ти досить довго не можеш одвести від неї очей. Коли виходить веселка, на серці стає світло, ясно та радісно. Ти дивуєшся, як же можна так уміло створити таке диво? Райдуга може казково приворожити тебе, але на жаль, вона швидко та жваво зникає, хоч як би весело нам не було від її дивовижної появи.
