1. Я працюю
2. я вчусь
3. я граюся з братом
4. я граюся з сестрою
5. Я розмовляю
6. Я пишу уроки
7. Я навчаюся
8. я дивлюся кіно
9. Я вчуся готувати їжу
10. Я допомагаю мамі
10 речень з дієсловами теперішнього часу:
Я іду до школи щоб навчитися чогось нового. У школі я весело проводжу час із однокласниками. Коли я прийшов(ла) додому, моя мама допомагає мені писати уроки. А я намагаюся допомагати їй у роботі. Звичайно я полюбляю грати у комп'ютерні ігри, але батьки мені кажуть, що довго грати - це шкідливо. А я так не думаю. Також я полюляю дивитися мультфільми. Коли приходять до мене сусіди, я граюся з ними різними іграшками. Вони із задоволенням зі мною граються у різні ігри. Після тяжкого робочого мого дня я лягаю спати.
Корінь слова мишенятко - миш
Навіщо потрібні бібліотеки? (Твір-роздум)
Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре.
Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим.
Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова.
Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту.
<span>Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.</span>
Рідна мова-це наша українська.
Я вважаю,що найголовнішим в її вивченні є орфографія.Без неї наша мова була б не милозвучною і не правильною.Але ми вивчаемо орфографію і завдяки їй українська мова посідає 2 місце по милозвучності і плавності серед усіх мов світу.
Тому продовжеємо вивчати орфографію.
Відталий-не мерзлий,розталий,розмерзлий,талий.
<span>Прижухлий-прив`ялий,посохлий,опалий,підсохлий.</span>