Навіщо потрібні бібліотеки? (Твір-роздум) Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре. Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим. Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова. Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту. <span>Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.</span>
Привіт. Мене звати .... Мені ..... років, хоча мої друзі вважають, що мій психологічний вік значно
старший. Але, як майбутній (професія) я буду говорити коротко і
лаконічно. Сподіваюся я знайду з вами спільну мову. Мені це завжди легко
давалося, тому в мене появилося багато друзів з якими я проводжу вільний час.
Переважно ми подорожуємо. Я вважаю, що подорожі це невід’ємна частина мого
життя. Я формуюся як особистість, коли спостерігаю за тим, як живуть люди у
різних куточках світу. Так я ознайомилася з культурою (країни де побувала). І звісно об’їздила Україну, щоб пізнати нашу велику
культурну спадщину. До речі, коли б у мене був вибір отримати сукню від шанель,
або поїхати в Відень, я б поїхала в Відень. Своєю найбільшою пристрастю вважаю
сцену. Я вже опанувала (свої таланти). Любов
до цих речей закладена в мені ще з дитинства, тому я не гаяла часу і займалася
тим, що приносить мені задоволення. І на цьому не збираюся зупинятися.
Саморозвиток це надзвичайно важлива складова нашого життя. Ми повинні дізнаватися
щось нове, розвивати свої навички у багатьох напрямках і розширювати свій
світогляд.
Я не збираюся зупинятися на досягненому і знаю, що попереду мене
чекає безліч пригод і вражень. Впевнена, мені вдасться підкорити ту вершину,
яка буде здаватися найвищою. Щоб заохотити себе до таких нових звершень, я йду
по своєму життєвому шляху з девізом: «….»
Ім’я Дарина бере свій початок в давньоперсидської мовою. Це слово — похідне від імені перського царя Дарія. В перекладі з древнеперсидского мови, означає сильна, переможець, володар, власник багатства і «вогонь великий».Що означає ім’я Дарина і яка це людина?Основні риси, приписувані власникам імені Дарина — це товариськість, артистизм, сприйнятливість і збудливість. Зазвичай це флегматик. Дарина — чутлива жінка. Трохи дитячості в ній безумовно збуджує інтерес. У спільній життя мила і легка. До будь-якої ситуації адаптується блискавично.Дарина дуже кмітлива і швидко схоплює на льоту. Її можна іноді дорікнути у відсутності завзятості і працьовитості, однак, незважаючи на це, життя її складається вдало і їй супроводжує успіх. Дарині пресуще хороший смак, особливу чарівність і багата фантазія. Іноді може дуже вдало жартувати. Дарина — влюблива людина.Що ще означає ім’я Дарина? Дар’я має яскраву натурою і її життя складається таким чином, що дуже часто Дарині доводиться з гідністю виходити з найбільш неоднозначних ситуацій.Так виходить, що в дитинстві Дар’я командує своїми однолітками. Її вчинки носять імпульсивний характер, але вона не позбавлена тямущий. Вона може організувати своїх однолітків і нейтралізувати своїх конкурентів. Даша не любить залишатися одна й бере участь у веселих і галасливих іграх. Вона часто допомагає своїй матері вести господарство.<span>У школі Даша не славиться величезними успіхами. Мабуть через те, що їй не вистачає посидючості. Часто її рятують хороша пам’ять і природна кмітливість. Не любить суспільна праця, тому часто ухиляється від нього. Дарині характерна вірність друзям, коханцеві і своїм поглядам.</span>