Хлестаков сын богатого барина .Барин отправил его на специальную дачу но он проиграл все денги на дорогу в карты и его задержали в этом городе в гостинице ему не чем было заплатить а люди которые ждали ревизора подумали что это он так как он уже неделю не платил за гостиницу когда они встретились они непоняли друг друга когда его привели в особняк они занимались охотой он даже не понял что его приняли за ревизора а слуга хлестакова понял и сказал надо уезжать из городка но он не хотел так как его тут обажали.
Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі
(на матеріалі творів Г. Белля та В. Бикова)
Війна — це неприродний стан людини. Знецінюючи найбільшу коштовність на землі — людське життя, вона є трагедією як для переможних, так і для переможців.
У Другій світовій війні і уряду, і народи країн антигітлерівської коаліції мали ясну позитивну мету: вони боролися проти фашизму. Тому література про цю війну мала, в першу чергу, антифашистську спрямованість, патріотичний пафос. Проте не менш вагомими тут є протест проти самої сутності війни як насильства над людиною, проти війни, яка знищує в людині людське і перетворює її на потвору з психологією тварин. Саме такий підхід у зображенні війни спостерігаємо у творах Г. Белля, В. Викова, Я. Івашкевича, В. Некрасова.
Війна у творах німецького письменника Геріха Белля — це війна переможених. Він зображує її останній період — період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "У величезній кількості жертв, — говорить він, — губиться окрема людина...", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення.
Герої Белля — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, шо не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.
Маленьке оповідання Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни.
Сюжет оповідання будується на поступовому впізнаванні головним героєм, молодим пораненим солдатом, гімназії, в якій він навчався протягом восьми років і яку залишив всього три місяці тому, коли був відправлений прямо від шкільної парти на фронт.
Детально змальовуючи реквізит гімназії тогочасної фашистської Німеччини (погруддя німецьких володарів від "великого курфюрста до Гітлера", "взірці арійської породи" на стінах, погруддя Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія, Гермесова колона, зображення Зевса, Ніцше і т. п.), Белль показує читачеві, що подібний реквізит відповідає певній системі виховання і в даному випадку — виховання расизму, власної вищості і непереможності.
На счёт точной даты,то это вроде для того что бы читатель ощущал эпоху и тд.
что бы всё выглядело правдивее и тд.
ну а про Николая Петровича ,может что бы раскрыть персонажа лучше.
или потому что от событий прошлого зависели дальнейшие события
План:
1)возвращение Лонгрена
2)рождение Ассоль
3)подсмешки над Ассоль
4)Эль предсказал что принц увезёт её
5)слухи о предсказаниях
6)на пельце Ассоль оказывается кольцо. Встреча
7)Ассоль надеется что это был принц
8)сон в котором Ассоль приснился корабль
9)Ассоль никто не верит
10) Асоль остаётся одна
11)Ассоль видит алые паруса
12)Ассоль уплыла вместе с принцем1 год назад