Многие люди не задумаются над этим вопросом, так вот меня как то это задело и я решила по интересовать , многие стают просить из-за нищити, потому-что политическая ситуация зашкаливает до не возможности цени растут а заплати на месте, что касается пожелих людей:у нас люди стали бесчувствение даже родним довериться нельзя они готови из-за жилья вигнать тебя на улецу, что каса еться лалолетных детей за частую веной этому есть родители которие спиваютьи нет им дела до других<span />
Щоб- сполучник, жить- дієслово, ні- частка, в- прийменник, кого-займенник, права- іменник, не -частка, питаюсь-дієслово.
Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
<span>Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.</span>
Ответ:
Диван, на якому сидів тато, був сімейною реліквією, і мама уже гукала на кухню, щоб сідали вечеряти.