Таку чудову пору, як осінь я кожного разу чекаю з нетерпінням. Саме в цей час відчувається неабиякий спокій та душевне умиротворення. Кожну хвилину тіло потребує затишку, тому хочеться загорнувшись у теплу ковдру сидіти на підвіконні з гарячою чашкою кави та спостерігати за стікаючими по склу вікна каплями дощу.
Якщо теплий одяг зігріває тіло, то душевні розмови з дорогими людьми - душу. Та інколи восени прагнеш побути наодинці своїми думками, переосмисливши багато речей. Бо саме в цей час людина стає більш серйознішою, у зв‘язку з погодою і звичайно з почавшоюся буденною рутиною. Осінь, оскільки сама справжня трудівниця, яка приносить багато смачних врожаїв, закликає і всіх інших працювати. Хтось на роботу, комусь час до університету або ж школи, ну а деякі поки що ходять тільки в садочок і пізнають цей світ.
Хоч відпочинок і скінчується та потрібно братися за розум, кожен з нас в деякі моменти, ніби перетворюється на маленьку дитину, яка хоче зібрати багато-багато опалого листя в одну кучу та без перестанку, відчуваючи з кожним разом все більший і більший азарт у душі, з розбігу стрибати в неї.
І природу не обійшли зміни.
Повітря на вулиці стає особливо пряним та в ньому відчувається трішки гіркуватості, як міцна кава вранці.
Осінь особливо дбайливо віднеслась до вбирання дерев. Усі золоті та багряні кольори подарувала саме їм. Не пошкодувала найкращої фарби для кожного листочка, старанно розфарбувавши його у різні відтінки. А воно в свою чергу, в знак великої вдячності за новий образ, під спів вітру, танцює свій повільний вальс.
Все таки це дійсно особлива пора з неповторними та осліпляючими очі художника своїми пейзажами.
1. Спокій і тиша. Ще чого людині треба?
2. Я знову народжусь <span>на світ.
3. </span>Тисяча зірок вказує нам свої дороги.
Предложение повествовательное, невосклицательное, простое, двусоставное; распространенное, осложнено однородными подлежащими
Довкілля -о-=о-=о
вот и сказочке конец
<span>Посієш вчасно — вродить рясно
</span><span>
Зупиніться: мужньо й непохитно пам'ять над могилою стоїть!
</span>
Гаснуть у плавнях летючі комети, тихо вмирає на заході ніч<span>
</span><span>
Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів </span>
