Найважливіші цінності в житті мені здається це мама але для багатих людей мами майже не існує існують лиш гроші. Багаті люди думають лиш про гроші, навіть якщо трапив в якусь проблему в багатих людей рішають всьо гроші.А коли мама вмирає вони лиш тоді розуміють що найважливіше вжитті це мама. І то не всі для деяких дальше гроші найцінніше , поплачуть трохи і всьо дальше думають на які гроші робити похорон. Для них весь час грошей мало лиш мало мало. Вони хочуть лиш гроші. Люди знайте що найцінніше в житті це мама і тато!!
Повість Планетник навчає мене бути доброю, милосердною, любити природу, йти впевнено до своєї мети, бути трудолюбивою, не зважати на образи, вміти пробачати, не впускати в своє серце ненависть, зло...
Саме таким постав у повісті хлопчик планетник...
Хоча він був не звичайною людиною, але він не зазнавався, допомагав людям...
На мою думку Планетник є прикладом для наслідування
<span>1. Рішення Остапа.</span>
<span>2. Гвалт у панському маєтку.</span>
<span>3. Байдужість народу до своєї тяжкої долі.</span>
<span>4. Остання мить перед розставанням.</span>
<span>5. Згадка з дитинства Остапа.</span>
<span>6. Втеча Соломії разом з коханим.</span>
<span> </span>
Синонимы
Через двести — триста лет жизнь на Земле будет невообразимо прекрасной, изумительной. (А. Чехов. )
Омонимы
Унылая пора! очей очарованье! (А. Пушкин. )
Ноги давит узкий хром – В день обмозолишься и станешь хром. (В. Маяковский)
Антонимы -
И ненавидим мы и любим мы случайно,
Ничем не жертвуя ни (злобе) , ни (любви) .
И царствует в душе какой-то (холод) тайный,
Когда (огонь) кипит в крови
Лермонтов;
<span>( слова которые в скобках () вне данного контекста антонимами не являются: у слова любовь антоним ненависть, у слова жара – холод; слова же ненавидеть и любить из первой приведенной строки – языковые антонимы. )</span>
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко.
Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:
«Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,
Та збирайтеся до хана у гості!»
Та туман поле покриває.
Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.
Гей, та ми думали, та ми ж думали.
Що то орли та із Січі вилітали, —
Аж то військо та славне Запорозьке
Та на Кримський шлях з Січі виїжджало.
Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,
Та що сизий орел по степу літає, —
Аж то Сірко на конику виїжджає.
Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,
Та що над степом та сонечко сяє. —
Аж то військо та славне Запорозьке
Та на вороних конях у степу виграває.
Та ми думали, ой, та ми ж думали.
Що то місяць в степу, ой, зіходжає, —
Аж то козак Сірко, та козак же Сірко
На битому шляху на татар оступає.