Одного разу відбулася пожежа в одному будинку. Приїхали пожежники і наказали їхній собаці проийти подивитися чи нікого немає. Він забіг в будинок і знайшов маленьку дитину.Він взяв її за одяг і відніс пожежникам. Так собака врятувала життя людині.
Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. Еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги («Еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,— побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. Побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. Не раз автор говорив, що Еней був «п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити спосіб життя. З похмілля у Енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило» Вдача Енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. Але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя: … моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь. Боягузливість Енея: Побачивши Сівіллу вперше, Еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв». У пеклі він всього жахається, ховається за Сівіллу. Його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. Наляканий гнівом Зевса, «божественний троянець» …піджав хвіст, мов собака, / Мов Каїн, затрусивсь увесь; / Із носа потекла кабака. Потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. Так, злякавшись бурі, яку підняли на морі Еолові вітри, «Еней тут крикнув, як на пуп / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь подрався, / На тім’ї начесав аж струп» Еней – троянський полководець І. Котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. У другій половині поеми Еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська: Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся… Еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. Уміло організовує підготовку до бою і праці, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. Разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: Махне мечем — врагів десятки / Лежать, повиставлявши п’ятки. В бою Еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. Багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. Еней – це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/eneyida-harakteristika-eneya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
1. Колись, ще дівчиною, вона приїжджала сюди, на Блакитне узбережжя, відпочивати.
( Відокремлені уточнення відокремлені уточнення: ще дівчиною, на б
Блакитне узбережжя)
2. На березі, перелякані громом мого пострілу, розпростерши тендітні крильця, галасували птахи.
( відокремлені члени речення: відокремлене означення - перелякані громом мого пострілу; відокремлена обставина - розпростерши тендітні крильця.)
3. Крім вітру, надворі вирувала гроза.
( Відокремений додаток : крім вітру)
4. Займався світанок, оповитий рожевим серпанком.
( Відокремене означення : оповитий рожевим серпанком.)
5. Ще в сиву давнину на Поділлі, у тихій і затишній долині, де било з-під землі кришталеве джерело, осіли люди.
( відокремлене уточнення: у тихій і затишній долині)
Бідному википить, а багатому накипить. День довгий, а вік короткий. Без діла слабіє сила.Без охоти нема роботи.Без роботи день роком стає.Без сокири не тесляр — без голки не кравець.Без труда нема плода.Будеш трудиться — будеш кормиться.Губами говори, а руками роби!Де руки й охота, там скора робота.Для нашого Федота не страшна робота.Діло майстра величає!Добре діло утіха, коли ділові не поміха.Добре роби — добре й буде!Добрий початок — половина діла.Добра пряха на скіпку напряде.Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!За один раз не зітнеш дерева враз.Заклопотався, як квочка коло курчат.Зароблена копійка краща за крадений карбованець.Кожна птичка своїм носиком живе.Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.Коли почав орати, то у сопілку не грати!Лежачого хліба ніде нема.Маленька праця краща за велике безділля.На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.На охочого робочого діло найдеться.Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.Не дивись на чоловіка, а на його діло.Не кайся рано встати, а кайся довго спати.Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.Не одежа красить людину, а добрі діла.Не святі горшки ліплять, а прості люди.Не сокира теше, а чоловік.Недаром говориться, що діло майстра боїться.Печені голуби не летять до губи.Під лежачий камінь вода не тече.Поки не упріти, поти не уміти.По роботі пізнати майстра.Праця чоловіка годує, а лінь марнує.Працює, як чорний віл.Працюй, як коняка, а їж, як собака.Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.Рання пташка росу оббиває.Роби до поту, а їж в охоту!Робить, як чорний віл.Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.Старається, як мурашка.Того руки не болять, що уміють.Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.Труд чоловіка кормить.Трудова копійка годує довіку.Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.Хто багато робив, той і багато знає.