<em>Роксолана-головна жінка в гаремі султана.Вона розумна і хитра.Добре піклується і захищає своїх дітей.Кохає Сулеймана і це головне,що він розділяє з нею.Також в подальшому Роксолана якій султан довірив владу,управляє гаремом самостійно.За 40 років,які вона пробула у Туреччині допомога Україні надавалась щомиті.Це дуже могло розчарувати султана але він ж кохав Роксолана і не вірив що вона могла таке зробити.Роксолана-добра,рішуча,наполеглева,цілеспрямована і могутня жінка.</em>
Кожна країна у своїй вітчизняній літературі має визначну, центральну постать, яка протягом сторіч залишає відбиток у серцях багатьох людей. Таким символом нездоланної української нації, чия велич та могутність охоплює весь світ, є Тарас Григорович Шевченко, чиї твори і досі не втратили своєї актуальності и перечитуються протягом багатьох віків. Саме він є патріотичним символом України.Сам Тарас Шевченко жив у дуже важкий для країни період, коли люди страждали від неволі та кріпацтва, а держава від жорстокої та свавільної імперії. У письменника була дужа тяжка доля. Він народився у великій сім’ї кріпаків, а згодом багато часу перебував у засланнях. Та не зважаючи на все це, Тарас Шевченко спромігся зберегти свій талант і дати надію іншим. Протягом усього свого творчого шляху видатний митець навчає усі покоління не бути байдужим до рідної землі, не зважаючи на всі труднощі та перепони.
Не бути сліпим, боротися за власну волю та свободу. Яскравим прикладом є вірш поета «Минають дні, минають ночі…», який вражає своєю актуальністю і глибинним сенсом. Герой у цьому вірші благає Бога дати йому хоч якусь долю, тільки б не бути байдужим і сліпим, пасивним і не спроможним любити Батьківщину. Краще гірше жити, аніж змиритися зі свої становищем раба. Тобто, тут Тарас Шевченко, як і інших своїх творах виражає свою активну громадську і соціальну позицію вільної людини, усвідомлюючи, що насправді, жоден українець, ні в які часи не буде підкорятися та миритися з неволею. Саме тому великий Кобзар та Пророк спонукає до боротьби за власну долю
я б написала так прочто откуда я знаю как вы готовились((
Я лично читала Каша из топора:
Старый солдат шёл на побывку. Притомился в пути, есть хочется. Дошёл до деревни, постучал в крайнюю избу:- Пустите отдохнуть дорожного человека! Дверь отворила старуха.- Заходи, служивый.- А нет ли у тебя, хозяюшка, перекусить чего? У старухи всего вдоволь, а солдата поскупилась накормить, прикинулась сиротой.- Ох, добрый человек, и сама сегодня ещё ничего не ела: нечего.- Ну, нет так нет,- солдат говорит. Тут он приметил под лавкой топор.- Коли нет ничего иного, можно сварить кашу и из топора.Хозяйка руками всплеснула:- Как так из топора кашу сварить?- А вот как, дай-ка котёл.Старуха принесла котёл, солдат вымыл топор, опустил в котёл, налил воды и поставил на огонь.Старуха на солдата глядит, глаз не сводит.Достал солдат ложку, помешивает варево. Попробовал.- Ну, как? - спрашивает старуха.- Скоро будет готова,- солдат отвечает,- жаль вот только, что посолить нечем.- Соль-то у меня есть, посоли.Солдат посолил, снова попробовал.- Хороша! Ежели бы сюда да горсточку крупы! Старуха засуетилась, принесла откуда-то мешочек крупы.- Бери, заправь как надобно. Заправил варево крупой. Варил, варил, помешивал, попробовал. Глядит старуха на солдата во все глаза, оторваться не может.- Ох, и каша хороша! - облизнулся солдат.- Как бы сюда да чуток масла - было б и вовсе объеденье.Нашлось у старухи и масло.Сдобрили кашу.- Ну, старуха, теперь подавай хлеба да принимайся за ложку: станем кашу есть!- Вот уж не думала, что из топора эдакую добрую кашу можно сварить, - дивится старуха.Поели вдвоем кашу. Старуха спрашивает:- Служивый! Когда ж топор будем есть?- Да, вишь, он не уварился,- отвечал солдат,- где-нибудь на дороге доварю да позавтракаю!Тотчас припрятал топор в ранец, распростился с хозяйкою и пошёл в иную деревню.<span>Вот так-то солдат и каши поел и топор унёс!</span>