Ответ:
«тут цар-жайворонок збирає всіх птахів, … а цариця скликає всіх звірів»
«змій біжить…аж стугонить земля..., летить, аж земля реве»
«луг викорчував, зорав, пшениці насіяв, зжав її, у скирти поскладав і щоб у ту ніч з тієї самої пшениці мені паляницю спік»
До різдва скрдж був дуже жадібним
він не відпускав свого слугу на різдво
він не вважав різдво святом
після того як до нього прийшли три привида з минулого теперішнього і майбутнього він помінявся тому що зрозумі що з ним буде якщо він не буде ні заким піклуватися ані допомагати
повість закінчелася добре і скрудж знайшов родину
Кобзареве слово "живе"
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.
Провідний мотив пісні: торжество кохання, попри тимчасову розлуку молодої пари.
А віршовий розмір я не знаю (
Історична поема – ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події, процеси та історичні особи.
приклад:
"Гайдамаки" - Т. Шевченко;
"Чи не той то хміль",
"Гей, не дивуйтесь, добрії люди" - М. Кривоноса
