Про колишні часи, козацтво, напади татар і життя селян на чолі із старостою
вірш написаний 1919р.
жанр: сонет, філософська лірика
тема: любов до природи й людини, всього живого і красивого.
ідея: автор показує радість життя та його неповторність.
основна думка: треба пройти догий шлях щоб зрозуміти та відкрити для себе "солодкий світ".
Жудожні засоби:
-епітети
-метафори
-порівняння
В Україні багата та унікальна природа. У кожному регіоні вона особлива і неповторна. Ми не повинні дозволити всій цій красі загинути. Адже наш підхід сьогодення веде саме до цього. Ми руйнуємо тваринний і рослинний світ, не даючи шансу на життя ні собі, ні наступним поколінням.Очевидно, що відбувається якась масова деградація людей. Ми розгубили в собі людяність і тепер плюємо в криницю, з якої п"ємо воду. Звичайно, дуже хочеться вірити, що все-таки в нас лишилось те, що відмежовує нас від тварин - розум.
Про дуже самовпевнену, зарозумілу людину)
Софійка була закохана в однокласника — красунчика Вадима, але він виявився брехуном і дрібним злодюжкою. Сашко, сусідський хлопчак із багатодітної сім’ї, рідко відвідує школу, адже змушений заробляти хоч якісь гроші, щоб допомогти матері прогодувати сестричок. Вадим зневажає Сашка, називає його бомжиком, але хлопчик не дуже переймався таким ставленням.
