“Джури козака Швайки” аналіз Жанр – Історико-пригодницький роман Рік видання – 2007 Тема «Джури козака Швайки» – зображення пригод дванадцятирічних хлопчиків Санька та Грицика у супроводі сміливого вивідника Швайки у складний період протистояння українців турецько-татарським набігам і сваволі польсько-литовських магнатів та зародження козацтва Ідея «Джури козака Швайки» – Уславлення дружби, вірності рідній землі, потреби захисту її кордонів, засудження зради
Існує сотні творів про казкове дитинство , неповторний світ дитинства , але найкращі з них, на мою думку, твори Л,Українки Як дитиною бувало..., та Мрії".В них показано не ідеальне дитинство , з прекрасними барвами , неповторною природою, а важкий дитячий період хвороЇ на сухоти Лесі ,як все своє дитинство сміялась , стримуючи плач , як була хоч і маленькою , але неймовірно сильною духом.Ці твори дуже мені сподобались, багато чому мене навчили,Я навчилась ніколи не здаватись , йти до своєї мети , проходити труднощі з гордо піднятою головою.Всім рекомендую прочитати ці твори , я певна вони багато чому навчать й вас!
Второй напишу позде
Добро і краса - основа життя людини на землі
На мій погляд, кожна справжня людина прагне досконалості, тобто добра і краси. А як же інакше? Якщо людина не прагне чогось високого, то, на мій погляд, це вже не людина, а просто тварина, що вміє розмовляти і носить одяг. Що, крім краси і добра, може бути основою життя?
Багатство? Зрозуміло, що без грошей не проживеш, але чи є вони ціллю людського життя? Як на мене, ні. Гроші - це лише засіб, щоб досягати цілей та уникати частки проблем. Не більше, не менше.
Для людей природно замислюватися над тим, що залишиться після них. Чи залишать вони світ кращим, досконалішим, ніж він був до них? Чи привнесуть вони у світ щось корисне для людей - або просто гарне? Якщо так, то життя було не марним. А ні, то навіщо тоді прожила людина своє життя?
«В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю».
«Цієї уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені. І я теж, як свято, очікую того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито. І як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами. Я й досі впевнений, що холодність збіднює і світ, і душу навіть дуже розумним людям». (Михайлик про мамину поетичну вдачу)
«Он прочитав один розумник геть усю Біблію і позбувся того, що мав у черепку,— показуючи пальцем на лоба, страхає мене святим письмом». (Ставлення матері до Біблії)
…Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин».
<span>В часи, на які припадає творчість Старицького, дедалі виразніше поставала ворожість капіталізму розвиткові культури. В несприятливих, тяжких умовах принизливих заборон і утисків розвивалась українська культура. Післяреформне десятиріччя - "пам'ятний антракт 1862-1872" (І. Франко) - період застою і загального занепаду в громадському і літературному житті. Правильно визначити свою позицію за таких обставин, не збитися на манівці вузькоінтелігентських блукань чи естетської замкненості в собі, в своїх суб'єктивних переживаннях міг лише художник по-справжньому народний. Таким художником і був Михайло Старицький.</span>
