Текст сфоткай там камера будет нажми на нее и там можешь сфотографировать.
Alinakaraschuk На уроках україньської літератури я прочитала багато повчальних творів. Але найбільше мені сподобався твір "Таємне товариство боягузів або засіб від переляку номер 9" який написала Леся Вороніна .Найбільше в цьому творі мене зацікавив головний герой. Сподобався він мені тим , що хлопчик був спочатку боягузом , а потім вже поступово ставав сміливішим , відважнішим.На початку твору Климко боявся кактуса він втікав від нього і коли в ночі хлопчик біг від Сашка він потрапив в ТТБ що означало таємне товариство боягузів. спочатку Климко не розумів , що це і боявся вступати туди . Але він наважився і вступив , та він пообіцяв що про це нікому нескаже він схрещував пальці під час тієї операції . він знайшов собі нових друзів , дізнався , що його бабуся Соломія вигадала це товариство , і саме вона створила машину часу . Також климко дізнався чому його батьки вели розкопки саме на тому майданчику адже раніше на цю планету уже прибували синьомордики .Їх ще називали блакитними жабами , хлопчик їх побачив коли був з жуком і зайцем в банку . Він зрозумів , що ці істоти хочуть захопити світ але Климко з батьками переміг синьомордиків і наказав їм ніколи не повертатись сюди .На мою думку Климко найкращий друг і відважний хлопчик .
Жил-был заяц был у него один очень плохой враг и звали его волк зубами щелк как-то раз заяц пошел гулять по лесу собирать грибы собирать малину и ежевику почувствовал волк по запаху что заяц где-то рядом и пошел искать его увидел зайца и спрятался за дерево и начал за ним следить подошел чуть ближе спрятался за кустик и вдруг волк выпрыгнул из кустов и побежал за зайцем зайцев него тоже побежал бегут не бегут навстречу ему медведь заяц спрятался за медведя и попросил медведева спаси меня от серого волка не дал мне съесть медведь как должен волку по лицу
«...У греків є Таїс, у римлян — Лукреція, у єгиптян — Клеопатра, у французів Жанна Д’Арк... у нас — Роксолана», — так сказав про героїню повісті О. Назарука П. Загребельний. З такою високою оцінкою постаті Роксолани важко не погодитися. Але щоб донести до читача цю думку, будь-якому митцю знадобляться не абиякі здібності. Назарук зі своїм завданням упорався «на відмінно».
Можна із впевненістю сказати, що таємниця цієї жінки не розгадана й досі. Її особа — це поєднання настільки полярних рис, що розводило дослідників на різні боки: одні ставали палкими прихильниками, інші — засуджували.
Ця жінка — віддана мати, але здатна на пролиття крові дитини іншої жінки. Вона — патріотка свого краю і та, хто приймає віру іншого народу, який нищив людей її землі. Цей перелік можна продовжувати.
Не викликає сумніву одне: це дуже цікава постать. Мабуть, через те до образу Роксолани зверталися різні митці. Його змальовували в своїх картинах художники. Про неї писали опери та пісні, знімали і знімають кінофільми. Образ Роксолани відтворено в архітектурі, скульптурі та прикладному мистецтві.
Чому ж саме її ось вже понад чотириста років пам’ятають і шанують? Чому саме їй присвячують наукові дослідження, її портрети й сьогодні прикрашають музеї (у Національному музеї у Львові є портрет Роксолани роботи італійського майстра)?
У світі цю видатну жінку знають як Хуррем, Роксолана, Хосені. У Стамбулі ще височіє мечеть, збудована Роксоланою на місці Аврет-базару, де колись продавали в рабство людей, поряд з нею — притулок для знедолених. Усипальницю Роксолани розміщено недалеко від гробниці Сулеймана Великого.
Якою ж змальовує цю жінку Осип Назарук?
Ім’я Роксолана походить від двох слів: «Рекс», що означає король, «алани» — предки українців.
Повість «Роксоляна» розпочинається розповіддю про підготовку до весілля Насті Лісовської і Степана, сина львівського купця. Але на містечко напали турки і багатьох українців взяли в полон. Серед них була й Настуся... Дівчину потім тричі перепродавали на невільничих базарах, аж поки вона потрапила до гарему Сулеймана. Туг вона виконувала різну роботу: прибирала, сиділа як сторожа в передпокоях. Саме тоді, як говорить автор, «надійшов пам’ятний день і таємнича година її долі». Стоячи біля дверей султанської одаліски, вона, яка не мала права піднімати очі на султана, один-єдиний раз боязко глянула на нього. Цей погляд вирішив її подальшу долю.
Дівчина-християнка вразила Сулеймана спочатку своєю зовнішністю, а пізніше — розумом. Її побожний учитель Адбуллаг навчив її добре розумітися на Корані, тому дівчина знала, що згідно з Кораном чоловік не може силою взяти дівчину, бо то великий гріх. Мабуть через те говорила з Сулейманом сміливо, переконливо, так, як з ним не говорив ніхто, окрім рідної матері.
Султана, розумного та освіченого чоловіка, зацікавило не тільки те, Що казала невільниця, «але й свобідна форма, і вже перший акорд її, перші слова: вічна правда, рівність перед Богом». Ще будучи полоненою, Роксоляна у розмові з Сулейманом сміливо каже: «Я будувала б, будувала багато... наперед збудувала б велику імарет (кухню для убогих), ...велику дарешттіру (лікарню), ...кара- вансерай для подорожніх і чужинців». Ці слова довели, що ця дівчина мала не лише великий розум, але й дуже добре серце, вона не забуває людей з країни, з котрої потрапила до Туреччини. Саме це відзначив для себе султан. З часом Ель Хуррем отримала волю, прийняла іслам, стала дружиною Сулеймана Великого, народила трьох дітей: «Вона блистіла умом і веселістю, безоглядністюімилосердям».
