«Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».
Объяснение:
1.А
2.Б
3.
1)Б
2)В
3)Д
4)А
4. небув тому що він перемагав і тим вражав всіх
5. змінилася:простила всі борги Силі
6. Він так і ходив би по вокзалу
7. Вона схожа на фантастику
8. тому що він не великий і з стрімкою розв,язкою
9.
10. всього у своєму житті можна добитися самому
Історія Алі.
Пригоди й знайомство з карїнею Недоладія
Зустріч з Недоладьком
Розповідь про країну
Завзята Аля
Дивування дівчинки
Ближче знайомство с країнею і Недорадником
Дорога до замку Недороля Десятого
<span>Ризикування </span>життям
Зустріч з королем Недоролем
Державна таємниця
Побудова Недоладії
Перший Недорадник
Допомога Недоштанькові
Зачарований будинок
Чарівна книжка Справаномер
Завзята Аля другий раз
Полон Першого Недорадника
Підпис Недороля наказ про Алину
У підземеллі
Дивна розмова уві сні
У підземеллі Недороль Десятий
Допомога Алі від Недопопелюшки
Зламанний годінок назавжди
Пригоди на пошуку стрілки
Перший Недоарданик за г"ратами
Забування друзів
Подарунок Алі
Домалювання Недорадника
Повернення Алі додому, після добрих і завзятих справ
Чесна, добра, закохана у Петра, роботяща, вiрна, проста.
коли ще не боло хлиба жили бабушка і дедушкаю. не було у них що исти. одного разу пишов дет по гриби. и раптом побачив пшеняне поле так обрадувався дет , нарва, и пишов додому. засмутився дет коли поняв що нема що додати до випички. и потим придумав зробити просто випичку без ничого. і він назвав його "хліб"!