Старицький продав свій маєток, щоб утримати театральну групу.. Ща його кошти були куплені всі декорації і тд
Слово бьет иногда насмерть.
В. Брюсов
У житті кожна людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем. У її житті бувають торжества, веселощі, але й години страждання від якогось горя. Душу її бентежить то всепоглинаюча любов, то відчуття огиди до певних явищ у житті. Бувають такі моменти в житті, коли треба від чогось відмовитися заради рідної людини, а на чомусь слід принципово наполягати. Треба піднятися силою своїх думок, переконань над почуттям і емоційними поривами з однією метою — не принизити ні себе, ні тих, хто поруч. <span>Усе це вимагає людська гідність. Народна мудрість стверджує: «Від спраги помирай, але гідності не втрачай».
</span>Треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину.
<span>Гідність — це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї власної культури, негідне хай викликає презирство й огиду. </span>
<span>Гідна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собі бути негарною завдяки низькому вчинкові чи підлій думці. Можна мати прекрасну зовнішність, але ця краса буде тільки зовнішньою, без внутрішньої краси така людина нікого не зацікавить, не приверне увагу людей порядних, інтелігентних. Тому не слід, звичайно, забувати про зовнішню красу, але треба дбати про внутрішню — душевну, а це може допомогти зробити тільки почуття власної гідності. </span>
З давніх давен люди, які відрізнялися чимось від інших, завжди вважалися диваками. Навіть вчені, які здавалося б, несли в маси істину - теж вважалися якимись "схибнутими", бо їхни погляди відрізнялися від канонів більшості. Але чи легко бути диваком?
Я вважаю, що досить нелегко. І справа не лише в засудженні тебе соціумом, а в власному внутрішньому світі, який не такий, як у більшості людей. А добре це чи ні? Це вже вирішувати кожному особисто.
<span>Як на мене, то альтернативний світогляд - це подарунок людині, можливість бути не таким як всі. Проте, досить нелегко утверджувати свої погляди, якщо вони розбиваються об хвилі "народної маси". Саме тому, дивакам завжди було і буде житися не так вже і легко. Але важливо розуміти, шо не такий як всі - це не вада, а, напевно, дар. </span>
На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, шо завжди говорить правду. Толина мати мало не непритомніла, бачачи, шо її син водиться з Федьком. Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько. Благородство Федька і підлість Толі. Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину. Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової матері виманив чижика. Моє ставлення до хлопців. Мені подобається Федько своєю правдивістю, відвертістю, готовністю прийти на допомогу у скрутну хвилину. Шкода, шо він помер. А байдужий до чужого горя безсердечний і брехливий Толя живе.
