Обманом славу і щастя не знайдеш.
Что-то в этом роде
<span>Далеко від рідної землі А. Лісовська виявила риси характеру, притаманні українцям.
На
недосяжну, здається, висоту вона зійшла завдяки винятковій силі волі,
мудрості, знанням, набутим наполегливою працею (працьовитість - одна з
найвиразніших рис українців!), літературному й музичному обдарованню.
Майже сорок років Роксолана потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу. Це був її тріумф.
Вона
вела боротьбу за свою особистість, свою гідність, свою волю і духовно
винищила в ній перемогу. Це стало можливим тільки тому, що її боротьбу
живила любов до рідного краю, надія на неї. Любов і надія стали тим
порогом, що вберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою
османським оточенням.
Розумом, усіма можливими
силами й засобами вона вела щоденну багатолітню, духовно виснажену
боротьбу, звертаючи свої погляди в бік України, з постійною думою про
допомогу їй.
На мою думку, Настя любила свою
країну,булла вірною їй до останнього,захищала її все життя – а це
чарівна, вірна любов до свого рідного краю.
Італійський
(венецький) посол, котрий бачив Роксоляну як султанку, зазначив, що та
пані, по народності русинка, не була гарна, але приємна. Та кожний має
своє поняття про красу. Портрет Роксоляни, котрий знаходиться в нашому
Національному музеї у Львові роботи італійського майстра, вказує, на мою
думку, що вона була дуже гарна: дуже делікатна, дуже скромна і дуже
спокійна з вигляду,- така спокійна, що успокоює навіть погляд на її
портрет.
Крім цього прегарного портрета Роксоляни,
бачив я ще один, роботи німецького артиста, на котрім крісла й буквально
весь її одяг висаджені великими перлами. В нашому Національному музеї
два її портрети».
<span>Блискуча Роксолана, прозвана в
народі “смішлива пані”, нарівні з чоловіком, Сулейманом II Пишним, стала
повноправною володаркою Османської імперії. До речі, наближені султана
всією душею полюбили свою пані. Вона наділила новими привілеями яничарів
і багаторазово збільшила їм платню.</span></span>
1.
Письменники у своїй творчій роботі
керувалися прагненням якнайправдивіше
відображати суспільну дійсність, тобто
відображати такою її, якою вона була
насправді в житті.
<span>2.
Глибоке проникнення письменників у
закономірності суспільного життя
допомагало їм у створенні типових
образів, що діяли в житті.
</span>
3.
Письменники безстрашно викривали пороки
буржуазно-поміщицького суспільства,
викликали в читача ненависть до цього
суспільства, зміцнювали в нього волю
до боротьби за його повалення.Отже,
творчість письменників мала критичний
характер, спрямований на захист
інтересів народних мас.
4.
Портретам персонажів письменники надали
соціально-психологічного спрямування,
тобто підкреслили ті риси, які характерні
для того соціального прошарку,
представниками якого вони виступали.
5.
Письменники для всебічного змалювання
використали всі багатства національної
мови.
6.
Пейзажі й жанрові сцени письменників
мають ідейно-композиційне значення.
<span>
</span>
