У творі Івана Липи «Близнята» ми бачимо, як у колискових піснях, звертаю» чись до своїх крихіток, ненька передає їм всю любов свого щирого серця, мріє про їх майбутнє. Вбога жінка побажала своїм близнятам - бути щасливими, цоб не знащи бідності, нужденного життя. А трохи пізніше додала, щоб дбали і:е тільки про: себе, а й про всіх знедолених. <span>
Усім нам слід пам’ятати, що «мізерні забави і пристрасні задоволення» не можуть зробити людину щасливою. Наше призначення - залишити після себе добрий слід на Землі. І наші неньки будуть нами пишатися!)))))))<span>
</span>
</span>
Що фізично його визволили, а морально поневолили
Не знаю, як вам, але мені видається досить
дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками
залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.
Ні, тому що коли ця людина дізнається про те що ви приховуєте і нерозказуєте це нікому, тобто їй нічого не загрожує то вона далі буде робити погане. Це може комусь зашкодити.. Звичайно якщо цей злочин не повязаний з іншими людьми, природою, тваринами і так далі і це не шкодить їм то нічого страшно на мою думку нестанеться але якщо ж навпаки тоо краще повідомити адже це може серьозно зашкодити комусь
<span><span>Довідалися печеніги, що
князь Володимир пішов до Новгорода, й оточили Білгород. Нікого не випускали з
міста, й нікого не впускали, тому там почався великий голод. </span><span>
<span>Зібралося віче, стали радитися. Допомоги чекати
нізвідки, й помирати не хочеться. Доведеться здатися ворогові. </span>
<span>Тоді вийшов один старець і попросив не здаватися
ще днів зо три, а зробити те, що він скаже. Городяни його послухали, зібрали по
жмені вівса, пшениці чи висівок — що в кого було. </span>
<span>Жінки зробили бовтанку, з якої варять кисіль.
Старий звелів викопати колодязь, спустити туди діжку й налити в неї бовтанку. У
другий колодязь у діжку налили розведений водою мед. Вранці послали за
печенігами й запропонували взяти заложників із них, а самим піти подивитися, що
робиться в місті. </span>
<span>Печеніги зраділи, думаючи, що білгородці вирішили
здатися. Обрали кращих мужів і пішли. А городяни й говорять до них, що, мовляв,
хіба можна їх перестояти, зламати, коли їх сама земля годує. І повели до
колодязів, набрали бовтанки з одного, зварили, з другого — сити медової, самі
скуштували, потім дали печенігам. Ті здивувалися й сказали, що їхні князі не
повірять, поки не скуштують самі. Білгородці налили посланцям по корчазі бовтанки
й сити з колодязів. Зрозуміли князі печенізькі, що не перемогти їм білгородців,
і зняли облогу.<span> </span></span></span></span>