Ява - трішки брехливий, непосидючий, нетерплячий хлопчик. Він ніколи не перестарається, робить все швидко, незважаючи на якість робленого. Павлуша має майже такі ж самі риси, як у Яви. Ці непосидючи друзяки схожі між собою. А може, саме з-за цього вони й найкращі друзі
Це дуже важливе запитання, яке потребує відвертої відповіді. Бути справжнім другом — досить відповідальна справа. Приятелів і знайомих у мене багато, а справжня подруга — одна. Ми знайомі з раннього дитинства й ще тоді заприсяглися одна одній у вічній дружбі і вирішили ніколи не розлучатися. У наших стосунках не було грубості, недоброзичливості, ми добре ставилися одна до одної і ніколи не вживали принизливих і кумедних прізвиськ. Нам подобалося разом проводити свій вільний час, мріяти. У нас ніколи не було конфліктів, сварки ж були незначними.
Коли ми подорослішали, то з’явилися нові інтереси. Нас і зараз об’єднують спільні погляди й смаки: ми цікавимося мистецтвом, любимо однакові фільми, читаємо однакові книжки, слухаємо одну й ту саму музику. Ми добре навчаємося в школі, тому що впевнені, що знання допомагають людині самовдосконалюватися й обов’язково стануть у пригоді в майбутньому.
Я дуже ціную нашу дружбу й уважно ставлюся до своєї подруги. До того ж умію зберігати таємниці, які вона мені довіряє. Я завжди приходжу їй на допомогу, по-справжньому радію успіхам своєї товаришки.
Мати справжню подругу — це щастя. Ти впевнений, що вона тебе ніколи не зрадить і завжди буде поруч з тобою в радості і в горі.
ГУЛІВЕР (англ. Gulliver) - герой роману Дж. Свіфта "Подорож у деякі віддалені країни світу Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів» (1726). Роман Свіфта написаний у традиції меніппеі, в якій абсолютна свобода сюжетного вимислу мотивується «ідейно-філософської метою - створювати виняткові ситуації для провокування і випробування філософської ідеї - слова, правди, втіленої в образі мудреця, шукача цієї правди» (М. Бахтін) . Змістом меніппеі стають не пригоди конкретного героя, а перипетії самої ідеї. Така постановка питання дозволяє побачити глибоку внутрішню цілісність як образу самого Г. , так і твору в цілому.
На перший погляд в романі Свіфта чотири різних Г.
Перший - в Ліліпутії. У цій країні він великий і могутній, як справжній герой, і уособлює все найкраще, що є в людині: розум, красу, могутність, милосердя.
Другий - у Бробдінгнег. У країні велетнів Г. - постійний герой комічних ситуацій. Він виконує функції королівського блазня, забавного вченого ліліпута. Вислухавши розповідь Г. про політичний і соціально-економічний устрій Англії, король Броб-дінгнега робить висновок, що «більшість ваших співвітчизників є виводок маленьких огидних плазунів, самих згубних із усіх, які коли-небудь повзали по земній поверхні».
Третій - байдужий і спокійний спостерігач, акуратно фіксує безумства, каліцтва, збочення, які бачить в літаючому королівстві Лапута, країні бально-барбі і у Великій Академії її столиці Лага-до, на острові некромантов Глаббдобдріб, в королівстві Лаггнегт, де знайомиться з вічно безсмертними стрелдбрегів.
Четвертий - це Г. з країни гуінгнгнмов (розумних коней) і йеху (здичавілих нащадків пари англійців, що потрапили на острів в результаті корабельної). Тут Г. - трагічно самотній і ненависний собі людина. А бути людиною - означає належати до роду огидних йеху, що славляться своєю ненажерливістю, хіттю, лінню, злістю, брехливістю і тупістю.
Ці різні Гуллівера являють собою іпостасі єдиного образу. Герой твору, написаного в меніппейной традиції, - людина ідеї, мудрець - поставлений автором в ситуації зіткнення зі світовим злом в самих граничних його висловах. Все, що бачить у своїх подорожах Г. , служить Свіфту для випробування ідеї, а не характеру. Г. - це нормальний, розумний, морально здорова людина, якого автор відправляє в подорож по світу безумства, абсурду, брехні і насильства. Саме по відношенню до Г. розкривається людська природа: неприваблива і викликає огиду у будь-якого розумного істоти. Г. шукав в шаленому світі місце, в якому міг би знайти спокій гідна людина. І Свіфт приводить свого героя в утопічну країну гуінгнгнмов, але сам же повертає його назад в Англію, бо в шаленому світі не може існувати суспільство, влаштоване на розумних засадах. А це означає, що Г. повинен повернутися додому: розумні коні виганяють героя.
Історія Г. - це історія людини, яка намагалася змінити людей і їх світ словом правди. У підсумку Г. змушений визнати, що «йеху являють собою породу тварин, зовсім не здатну до виправлення шляхом настанов та прикладів. Ось уже шість місяців минуло з часу появи моєї книжки, а я не тільки не бачу кінця всіляких зловживань і пороків, але і не чув, щоб моя книга справила хоча б одну дію, відповідне моїм намірам ». Г. відмовляється від «безглуздої затії реформувати породу йеху» і знаходить розраду лише на стайні, в тривалих бесідах зі своїми жеребцями.
Г. послужив прообразом героя-піонера у фільмі А. Л. Птушко «Новий Гуллівер» (1935), в якому персонаж Свіфта став діяльним учасником боротьби світів, соціалізму і капіталізму.
