Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як із за-
ліза ібитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун...
Хороший з лиця — повновидий, рум'янець на всю щоку,
з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, — він
був перший красень на селі (Максим<span> Гудзь).</span>
Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх по-
бивав, над усім верховодив (Максим<span> Гудзь).</span>
Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід; осту-
пався за товаришів, коли ті де на гулянках заводили спір-
ку; говіркий, він завжди вибріхувався перед начальством,
як де попадалось товариство... Бувши на всьому казенно-
му, не маючи великої недостачі в одежі, він не жалував ні-
чого свого. Лучалося що-небудь роздобути — все те йшло
на гурт, на товариські пропої... Товариші душі в йому не
чули (Максим<span> Гудзь у солдатах).
</span>Не страшні їй ні походи, ні переходи; завжди моторна, ве-
села, до гулянок удатна. Щоб не даром жити, немарно тра-
тити час, вона узялась то тим, то сим перепродувати (Явдо-
<span>ха з </span>Максим<span>ом).</span>
Батьківщина - це є наша ненька Україна. Наш рідний край завжди є в нашому серці навіть і в мене. Ось наприклад коли я ішов на відпочинок то завжди сумував за нею. Заради своєї Батьківщини я здатний навчені. Ми всі знаємо що в нас тепер відбувається але я думаю лише про краще. Одже вона для мене є все любов, злагода, мир.
На мою думку,Діда Платона можна вважати героєм,бо він спас колись у човні товарища капітана і за це він вдячний на все життя.Коли була війна,наступала ніч і дід Платон з веслом,сіткою й дерев,яним ковшем для виливання води виходив із сіней превозив солдатів.Його вважали як рідним батьком.Він мудра і стара людина,проживши довге життя.
На базарі жінка м’ясо вибирає.
Подивилася усе й продавця питає:
– Це теля не годували, що воно засохло?
– Годував, воно не їло, а потім чогось здохло<span>.</span>
я абсолютно впевнена, що справжня краса в думак, поведінці, в не в одязі, чи зовнішності. просто спершу люди дивляться на зовнішню оболонку. так, наприклад, Павлик з оповідання С.Черкасенка "Маленький горбань" від народження мав величезний горб, що постій но хитався під час ходьби. саме через цю ваду в хлопчика було мало друзів. ы лише його найкращий товариш дідусь бачив внутрішню красу в очах Михайлика. дідусь часто засуджував дітей через жорстоке ставлення до його онука, бо ті не лише глузували над нещасним горбанем, а й навіть били його. та в кінці повітсі головний розбишака Захарко все ж зрозумів, що людина може мати потворну зовнішність, але добре серце.